Голова правління «Газпрому» О. Міллер сьогодні вчергове зустрівся з віце-прем’єр-міністром Ю. Бойком. Про що йшла розмова, офіційно не повідомляється. Можливо про $7 млрд., які «Газпром» вимагає  від України? Чи про шанси розгляду цієї справи в Стокгольмському арбітражі?

Сайт «Газпрому» обмежився коротким повідомленням: «сторони обговорили питання, які представляють взаємний інтерес». Українська стороні взагалі промовчала. Начебто Ю. Бойко нікуди не літав і ні з ким не зустрічався. 

А можливо варто було б?

Очевидно, що україно-російські стосунки зайшли навіть не в глухий кут. Останні півтора-два роки ми знаходимося у стані холодної газової війни.

Зокрема:

- «Газпром» активно скорочує транзит газу через нашу територію. В 2012 році він зменшився на 20%, зі 101 млрд. до 81 млрд. кубометрів. При цьому Росія робить все для збільшення транзитних потужностей в обхід України, хизуючись, що через декілька років наша ГТС нікому не буде потрібна.

- Україна робить активні спроби зменшити споживання російського газу до мінімуму, при цьому знайшовши альтернативні джерела постачання. На жаль, поки не дуже успішно. Хоча прогрес є. Так саме, як є великі надії на такі проекти, як видобуток сланцевого газу, будівництво LNG-терміналу та ін.

Чому стало можливим все те, що ми сьогодні спостерігаємо?

В першу чергу, тому що енергоносії використовуються як засіб тиску та маніпуляцій в міжнародній політиці. І робиться це не в останню чергу через наявність великої кількості непрозорих схем, а також кулуарних домовленостей і т.д. Давайте згадаємо часи Бакая, «Ітери», «РосУкрЕнерго». Чи те, як підписувався контракт 2009 року і так звані «харківські домовленості». Інформації про них було обмаль. Все вирішувалося за зачиненими дверима. Як наслідок, сьогодні ми опинилися біля розбитого корита і з нас продовжують «вити мотузки».

Можливо, час старої газової дипломатії все-таки минув? І всі ці таємничі поїздки в Москву для обговорення питань, які мають «взаємний інтерес», не мають жодного сенсу.

Для прикладу: представники польської PGNiG не літали в Москву, хоча все-таки добилися знижки на газ. Так саме, як і представники інших європейських компаній.

Тому, давайте спробуємо працювати трохи по-іншому. Так, як прийнято в цивілізованому світі. Впевнений, тоді наші «стратегічні партнери» не будуть надсилати нам рахунки на $7 млрд.

Иван НАДЕИН