Саміт Україна-ЄС став надбанням історії. Спільна заява, виступи учасників і коментарі знову дають підстави говорити про дві відмінні оцінки Саміту з боку двох сторін. Українська влада замовчувала існування гострих проблем, що вона створила у взаєминах з ЄС, керівники ж ЄС у дипломатичній формі наголосили на них і знову нагадали, що без поступу у вирішенні трьох системних проблем (вибіркове правосуддя, виборчі проблеми і обіцяні реформи) не буде підписання у листопаді ц.р. у Вільнюсі Угоди про асоціацію. Причому українській владі чітко сказали, що термін для виконання вона має не до листопада, а до травня ц.р.

Нагадаю, що Саміту передували досить драматичні події. Вперше в історії наших взаємин відбувся відхід від щорічного принципу, коли Саміт перенесли з 2012 на цей рік. Це був негативний сигнал з боку ЄС. До цього слід додати 3 критичні резолюції Європарламенту, Висновки Ради ЄС, численні негативні месиджі з боку керівництва структур ЄС, критичні оцінки з боку окремих столиць. За весь 2012 рік Президента України не прийняли з офійійним візитом в жодній столиці країни-члена ЄС. Згадаймо також бойкот саміту країн Центральної Європи, що мав відбутися у травні у Ялті... Словом, українська влада створила вкрай негативне тло напередодні Саміту у Брюсселі.

Що ж у підсумку було сказано на Саміті в перекладі з дипломатичної мови:

- без суттєвих кроків з боку української влади по вирішенню проблем у 3-х сферах не буде підписання Угоди про асоціацію;

- на заваді цьому стоїть проблема застосування «вибіркового правосуддя», зокрема, щодо Юлії Тимошенко і Юрія Луценка;

- Уряд має зупинити відхід від своїх зобов'язань перед СОТ;

- має відбутися якнайшвидше реформування прокуратури, судової системи, міліції;

- українська влада має налагодити «конструктивну співпрацю» з опозицією і громадянським суспільством...

Ось далеко не повний перелік претензій до української влади і одночасно «домашнє завдання» для неї до травня цього року. Чи здатна українська влада виконати його? А ви як думаєте?

Борис ТАРАСЮК