Якщо не придивлятись надто пильно до українських олігархів та можновладців, може здатись, що вони дійсно є повноцінними господарями свого власного та мільйонів чужих життів, а зовсім не безвольним інструментом у чиїхось вправних руках. Впевненість та задоволеність, яку вони випромінюють, видається настільки непідробною, що будь-які спроби поставити під сумнів їхню самодостатність наштовхується на фізіологічне несприйняття не лише з боку пересічних громадян, а навіть з боку непересічних експертів.

При цьому ніхто не задається питанням, яким чином ці люди, без освіти, зв’язків та родинних капіталів, спромоглись накопичити багатомільярдні статки, зосередивши в своїх руках стратегічні активи держави, яка  за промисловими показниками ще 20 років тому входила в перелік найбільш розвинених країн світу.

Звичайно, можна вважати це випадковістю. Проте чи можемо ми бути до кінця впевненими в тому, що саме ці ситі та веселі люди, що посміхаються нам з об’єктів зовнішньої реклами, є кінцевими власниками свого майна?

Практика використання підставних осіб не є чимось новим або унікальним. Цю практику активно використовували і використовують спецслужби всіх країн світу. Тисячі організацій по всьому світу виступають лише прикриттям для діяльності, яку розвідки не можуть проводити від власного імені. Комерційні компанії, інформаційні агенства, політичні партії та релігійні секти.  Прикладів безліч. Для того, щоб продемонструвати масштаби цього процесу, достатньо просто згадати, що навіть в знайомому нам з дитинства «Аерофлоті» станом на 1996 рік понад 20 відсотків працівників були офіцерами ФСБ, СВР та ГРУ.

Якщо в часи Холодної війни Радянський Союз створював і фінансував сотні формально незалежних міжнародних організацій та робочих рухів, що заважає його наступникам створити десяток фінансово-промислових груп?

Україна має в своїх надрах 5 відсотків мінерально-сировинного потенціалу світу. Говорити, що в світі, де діють жорсткі закони соціального дарвінізму, цими 5-ма відсотками заволоділи вчорашні пожежники та дрібні шахраї, можуть лише дуже наївні люди.

Або дуже виховані. Адже в домі маріонеток не прийнято говорити про нитки.

Олександр ДАНИЛЮК