Сьогодні від Заходу потрібні не чергові «виховні» промови на адресу порушників принципів демократії. Слів уже було чимало. Але час слів минув. Українці чекають від керівників провідних держав світу, зокрема найпотужнішої економіки Європи – Німеччини, реальних кроків щодо приведення до тями тих конкретних українських чиновників, що причетні до вибіркового правосуддя і переслідування політичних опонентів влади. Дієвість «адресних» заходів посилиться, якщо ЄС застосує їх одночасно зі США, саме про це могла б більш цілеспрямовано потурбуватися українська Об'єднана опозиція.

Посилити саме зараз роботу на зовнішньополітичному напрямку опозиції необхідно з двох причин. По-перше, стало цілком очевидним, що всередині України можливості щодо звільнення Тимошенко практично вичерпані. По-друге, помилування екс-глави МВС Юрія Луценка дещо послабило гостроту взаємин України та ЄС. Може скластися помилкове враження, що питання про підписання Угоди про асоціацію в листопаді – практично наперед вирішене.

Рішення головного на сьогодні для України – євроінтеграційного – питання можна було б тільки вітати. Проблема в ціні. Якщо хтось вважає, що вдасться просунути це питання без урахування засадничих цінностей Європи, то глибоко помиляється. Як би потім не довелося кусати лікті.

Свобода для Тимошенко