189 мільйонів гривень. 62 мільйони 580 тисяч євро. 5 мільйонів 955 тисяч доларів...

Ці астрономічні цифри - пояснення скандальних подій в державній компанії УкрТрансНафта 19 березня цього року.

Усі пам'ятаюсь, що в цей день було усунуто ставленика Коломойського Олександра Лазорка з посади керівника компанії.

Олігарх особисто прибув захищати свою маріонетку до УкрТрансНафти, і після багатогодинних засідань за забарикадованими дверима вийшов на публіку та накинувся на журналіста Сергія Андрушка.

Що відбувалося весь цей час всередині УкрТрансНафти, досі залишалося загадкою. Навіщо туди прибув Коломойський власною персоною?

Лише зараз, майже через два місяці, коли відбулася зміна керівництва компанії, стала зрозуміла природа маневру Коломойського.

Як повідомляють мої джерела, 19 березня, після юридичного усунення Лазорка, але ще до фізичного видворення, компанія УкрТрансНафта підписала три депозитні договори про розміщення на рахунках в Приватбанку майже 2 мільярдів гривень. Ідеться про згадані вище суми державного підприємства: 62,5 мільйонів євро, 6 мільйонів доларів та 189 мільйонів гривень.

Стрибаючи в потяг, що відходить, Коломойський ще на рік продовжив депозити. Ці гроші УкрТрансНафти будуть в розпорядженні Приватбанку до 19 та 20 березня 2016 року.

Таким чином, тієї ночі в УкрТрансНафті Коломойський, розповідаючи про "російських диверсантів", банально захищав свій фінансовий інтерес.

Однак після 19 березня епопея не закінчилася. Аж до вчорашнього дня право підпису в УкрТрансНафті зберігалося за людьми Коломойського.

Чому? Тому що 29 квітня було подовжено депозит про розміщення в Приватбанку 110 мільйонів гривень УкрТрансНафти, а 4 травня - ще 45 мільйонів гривень.

"Оцініть красу гри!"

Два мільярди гривень на депозитах в Приватбанку (а не державного банку) - це лише одна з багатьох схем олігарха на ресурсах знекровленої України. Навіть після усунення з посади губернатора він продовжує заробляти на державі.

Корупційні ікла складно вирвати з тіла української економіки. Але без усунення олігархів вся боротьба за європейську перспективу України взагалі не має жодного сенсу - і жодного шансу на перемогу.