Минулий тиждень роботи парламенту так і не дав відповіді на кілька ключових питань: чи буде таки здійснюватися реформа прокуратури, а чи лише її відкладання, якою буде виборча система на місцевих виборах восени, які акценти стоятимуть у реформуванні міліції у поліцію. Майже всі ці проблеми відкладаються не так для доопрацювання і гарантування якості проведення реформ, як для... визначення «правильного автора».

Показовим у цьому плані є реформа (чи краще сказати її відсутність) прокуратури. Суть проблеми коротко в тому, що інфікована вірусом Пшонки – Махніцького – Яреми ГПУ не лише провалює повернення корупційних коштів та робить все для зняття санкцій зі ключових діячів режиму «Підарешта» (Януковича – UAInfo), а й провалила власну реформу, законодавчо розпочату у жовтні 2015 року.

Щоби керівництво Шокіна не стало інкубаційним етапом чергової неспроможності власного реформування, експерти Реанімаційного пакету реформ і група народних депутатів (Олена Сотник, Оксана Сироїд, Леонід Ємець, Віктор Чумак, Павло Костенко, Єгор Соболєв, Ігор Луценко) розробили законопроект 2404-1. Він передбачає скорочення кількості прокурорів (загального ж нагляду тепер у цієї структури немає, то й кількість треба приводити у відповідність до європейських стандартів), зменшення впливу генерального прокурора на призначення в структурі, а особливо – керівників спеціалізованих прокуратур, Антикорупційної прокуратури зокрема.

Це мало би бути головним щепленням від вищеназваного вірусу сталінської прокуратури, де керівник – цар і бог, а всі решта, хто хоча б на щабель нижче, залежні від нього маріонетки. Звісно, прокуратура не погоджувалася на такі новації (я маю на увазі не групу реформаторів на чолі з Давидом Сакварелідзе, а «пашенят гнізда Пшонки»). І головним аргументом блокування змін було – реформою прокуратури має займатися прокуратура. Та ніхто ж не проти, якщо це буде реформа, а не імітація, яку досі пропонують суспільству. Найбільш дивним здається прагнення представників влади відтягувати до останнього внесення нагальних змін, а потім нарікати, що вже зареєстровані справді реформаторські законопроекти, але не урядом чи президентом, а тому вимагати їх відкликання, не зважаючи на якість.

Подібна ситуація із реформуванням міліції. У Верховній Раді із кінця січня (!!!) зареєстрований схвалений міжнародними партнерами та закордонними донорами законопроект «Про поліцію та поліцейську діяльність», розроблений експертами Реанімаційного пакету реформ, Центру політико-правових реформ та народними депутатами Віктором Чумаком, Оксаною Сироїд, Оленою Сотник, Ігорем Луценком, Павлом Костенком, Русланом Сидоровичем та Віталієм Купрієм. Замість починати роботу над законопроектом ще в січні, орли Авакова блокували його розгляд у парламенті. Та лише у травні підготували власний варіант і маніпулюючи звинуваченнями «ви ж блокуєте процес проведення реформ», примусили депутатів відкликати 1692-1 та зареєстрували кабмінівський 2822. До нього в експертів вже зараз є дуже багато питань, окремі з яких висловив доктор юридичних наук Борис Малишев – відсутність реальних, незалежних від керівництва конкурсів на призначення на посаду, непрозора та залежна система розгляду скарг на дії поліції, відсутність регламентування оплати праці та нарахування надбавок, захисту працівника поліції від виконання незаконних розпоряджень керівництва – схоже, Революція гідності нічого так і не навчила нове керівництво МВС. Але є слово міністра Авакова, дане Вікторові Чумаку, що після розгляду у першому читанні законопроект буде направлено на оцінку міжнародним та українським експертам і їх правки будуть обов'язково враховані до другого читання. Сподіваємося, не так вибірково, як це сталося іншими законопроектами «міліцейського пакету»...

Про виборчу реформу і говорити немає чого. Бо немає закону. Тобто вже є – народний депутат Сергій Соболєв перереєстрував 13 травня 2015 року свій власний законопроект, який він розробив ще в попередньому скликанні, який має мінімум шансів на прийняття, бо ініційований лише фракцією «Батьківщина» та й не повністю відповідає Коаліційній угоді, зокрема щодо впровадження системи відкритих списків, а відповідно обмеження впливу партійних босів та спонсорів на їх формування.

З іншого боку, ініціатива Соболєва позитивна тим, що почала відлік реєстрації альтернативних законопроектів, тобто до 1 червня ми дізнаємося – є у коаліції погоджений, принаймні чотирма фракціями з п'яти, варіант системи місцевих виборів чи ні. А вибори вже у жовтні. Винесемо за дужки також те, що Центральна виборча комісія у нас прострочена, бо у більшості її членів термін повноважень вийшов весною минулого року. Але навіть не враховуючи це, шанси, що вибори відбудуться, зважаючи на обіцянки президента «по-новому», тобто за відкритими списками на всіх рівнях, окрім селищ та сіл – усе менше...

Маємо і позитивні новини переважно там, де представники влади працюють пліч-о-пліч зі громадськістю та міжнародними експертами. На минулому тижні парламент у позитивному значенні запам'ятається такими ініціативами, розробленими та підтриманими експертами Реанімаційного пакету реформ.

Законодавчо розпочато ліквідацію пережитку радянської доби у ЖКГ – жеків. Законопроект 1565 «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», який суттєво розширив можливості для діяльності ОСББ, після довгих баталій був прийнятий у цілому. Над цією ініціативою працювали спільно команда Міністерства регіонального розвитку та ЖКГ спочатку на чолі із нинішнім спікером Володимиром Гройсманом, який дуже активно підтримав законопроект у залі, а потім із діючим очільником Геннадієм Зубком, група депутатів на чолі з Альоною Бабак та низка громадських експертів, зокрема – представники ініціативи РПР із реформування ЖКГ Тетяна Бойко (координаторка житлово-комунальних програм громадянської мережі «Опора») та Дмитро Левицький.

Унормовано взаємовідносини між вкладником депозитів та банками, законопроектом 1195, авторства Павла Різаненка та Ольги Бєлькової, підтриманий групою РПР «Реформування фінансового/банківського сектору». Нові (наголошуємо, що саме ті, які будуть укладенні після вступу законопроекту в дію) банківські депозитні угоди будуть містити чітке визначення – чи має вкладник і на яких умовах достроково зняти депозит чи ні. Це дасть змогу і банкам, і вкладникам більш системно планувати керування коштами.

Розпочато роботу над легалізацію іноземців, які служать у лавах ЗСУ (законопроект 2389, авторства народних депутатів Дмитра Тимчука, Івана Вінника, Павла Дзюблика, Костянтина Матейченка та Павла Кишкаря, підтриманий експертами групи РПР «Національна безпека та оборона»), та над удосконаленням реєстрів майна (законопроект 2423, розробки експертів Центру протидії корупції, за сумісництвом експертів Антикорупційної групи РПР і народних депутатів Леоніда Козаченка, Володимира Прасюка, Єгора Соболєва, Тетяни Чорновол, Віктора Чумака, Олександра Черненка, Мустафи Наєма, Івана Крулька, Ганни Гопко, Сергія Лещенка, Дмитра Добродомова, Світлани Заліщук, Віктора Вовка, Ольги Богомолець та Андрія Вадатурського). Найсмачніша пропозиція останньої ініціативи – можливість пошуку нерухомого майна за прізвищем автора. Заливаєш у пошук «Клюєва Сергій» і всі зареєстровані на нього активи у вас на екрані. Правда, це перше читання, тому бій ще буде тривалий, але початок – половина справи.

Дуже сподіваюся, що досвід Володимира Гройсмана, Геннадія Зубка, народних депутатів різних фракцій та груп, їх здатність не лише чути, а й враховувати думку українських та закордонних експертів, мали б продемонструвати іншим представникам українського істеблішменту – неважливо, хто автор реформи, не за це варто боротися в поті чола у своїх міністерсько-адміністративних кабінетах. Важлива її якість, вчасний старт та реалізація. За цими показниками теперішні політичні еліти мають шанс увійти в історію або як реформатори, або як чергові «камікадзе по-новому».