Непідробна символічність: у суботу Йозеф Блаттер виступав у конференц-залі штаб-квартири ФІФА в статусі переобраного на п'ятий термін президента Міжнародного футбольного союзу, а вже у вівторок з тієї ж матової трибуни Зепп оголосив про свою відставку. Як і у випадку з попередньою локацією цієї кримінальної драми, п'ятизірковим готелем "Baur au Lac", в якому свого часу вирішувались долі російського і катарського чемпіонатів світу і який на минулому тижні став місцем арешту семи високопосадовців ФІФА, не помітити образні паралелі можливим не видається.

"Я ціную цю організацію понад усе і прагну робити лише те, що піде на користь їй і футболу, - розпочав своє звернення 79-річний Блаттер. - Тому я вирішив здати свій мандат". Швейцарець, який безперервно очолював керівний орган світового футболу з 1998 року, продовжить виконувати свої обов'язки до обрання нового президента на позачерговому конгресі ФІФА, що відбудеться не раніше грудня. Відповідальний за організацію майбутнього волевиявлення голова Комітету ФІФА з аудиту Доменіко Скала пояснив цю затримку вимогами статуту - про вибори треба повідомити не раніше ніж за чотири місяці до голосування. Та навіть попри це 2 червня 2015 року повинно увійти в історію спорту номер один як день прощання з великим диктатором.

Зепп Блаттер залишає керівний пост за власною волею, але не на власних умовах. Справжній фарс, яким виявилися цюрихські вибори у п'ятницю, подарували охочому до промов швейцарцю ще кілька можливостей насолодитися звучанням свого голосу, але приреченим він почав здаватися ще тиждень тому. Серія арештів, проведених швейцарською поліцією та Федеральним бюро розслідувань Сполучних Штатів минулої середи, не залишила Блаттеру жодного шансу. Голова організації, проти чотирнадцяти високопосадовців якої були висунені обвинувачення в корупції, в кожному разі був зобов'язаний залишити свій пост. У випадку, якщо йому не було відомо про злочини підопічних, Блаттер повинен був поплатитися роботою за професійну недбалість. Якщо ж про їхні справи він знав, то подати у відставку мусив через прямий стосунок до цього.

Та, як виявилось, у химерному світі футбольних функціонерів настільки гучний скандал не шкодить перспективам кандидата на президентських виборах - у п'ятницю кандидатуру Зеппа Блаттера підтримали представники 133 країн-членів ФІФА. "А чому, власне, я не можу проголосувати за нього?" - в обуренні делегата від федерації футболу Гани Квезі Наянтакі на запитання журналіста - увесь масштаб проблеми. Звинувачувати прихильників швейцарця, втім, поспішати не варто: на чергові перегони Зепп виходив із риторикою реформатора, який знає, як змінити систему керування світовим футболом на краще. А вже той факт, що для того, щоб втілити ці реформи в життя, у Блаттера було сорок років, не є настільки важливим. Понад те, продовживши розставляти такі акценти навіть після рейду на "Baur au Lac", він, схоже, здивував навіть найбільших футбольних циніків. А втім, лукавив пан Йозеф чи просто не міг розмежувати реальний світ із фантастичним - запитання, на яке ми отримаємо відповідь лише з часом.

Поки ж нам залишається покладатися на вже озвучені відповіді. Професор Марк Піт займається вивченням системи хабарів та корупції і має особистий досвід спілкування з паном Блаттером, оскільки в 2011 році той запросив його очолити новостворений Комітет незалежного управління в структурі ФІФА. На цій посаді Піт наштовхнувся на величезний спротив працівників організації і вкотре переконався в тому, що всі реформи в цюрихському офісі обмежуються декларативними заявами. Однак, коли він прямо запитав Блаттера, чому той насправді його запросив, Зепп відповів, що хотів би "залишити свій дім через парадний вихід".

Його слова можуть видатись надто претензійними, але не варто забувати й про те, що за сорок років Блаттер і ФІФА встигли пройти вельми довгий шлях. У 1975 році на посаду технічного директора організації швейцарця запрошував дехто Жуан Авеланж, а увесь штат Міжнародної федерації футболу на той момент налічував 12 працівників. Для порівняння: станом на минулий рік у грошовому резерві вільних коштів ФІФА знаходиться понад 1,5 млрд доларів, а за останні три роки її фінансовий обіг (неприбуткової, нагадаємо, організації) становив майже 6 млрд доларів. Чарівною історію штибу стрімкого прогресу компанії з Кремнієвої Долини, втім, тут і не пахне: прибутковим футбол зробили насамперед всесвітня популярність та інтерес телеглядачів, а не вдалий менеджмент. А от нажитися на цьому команда Блаттера все ж зуміла.

За неофіційними даними (офіційні, певна річ, з'ясувати неможливо), середньорічна заробітна платня президента ФІФА складає понад 10 млн євро, тобто підрахувати загальну суму витрат на Блаттера-президента не так вже й складно. Втім, після врахування всіх видатків на утримання очільника, включно з видатками на постійні дипломатичні візити, це завдання суттєво ускладниться. Згадати можна і про штаб-квартиру організації в Цюриху вартістю 150 млн євро - і це лише ті дані, які легко знайти у вільному доступі. Набагато більше коштів світовий футбол втратив через тонкі павутини корупційних схем, які оповили цю систему за останні кілька десятків років.

Не менше від дій Блаттера постраждав і загальний імідж футболу. Свого часу швейцарець був розкритикований за сексистські висловлювання з приводу професійних футболісток, заявляв, що проблему расизму легко викорінити рукостисканнями, і порівнював умови трансферного ринку з рабством. Ще десять років тому Блаттер звинувачувався у підкупі делегатів на виборах президента ФІФА. Понад те, обираючись на свій четвертий термін, він пообіцяв, що в 2015 році вийде на пенсію.

"Який у мене маніфест? Я сорок років працюю в ФІФА і сімнадцять років очолюю цю організацію", - нескромно заявляв Зепп у березні. Напередодні останніх же подій він здивував навіть цікавішим висловлюванням, порівнявши себе з гірським козлом: "Я продовжую йти вгору. Йду вгору і не можу зупинитися". Не схоже й на те, що зрештою рішення зупинитися він ухвалив сам. Річ у тім, що відсутність прізвища "Блаттер" у списку першої хвилі арештів ФБР не надавало швейцарцю гарантій безпеки. Коли ж на вихідних з'явилась інформація про те, що під підозрою опинився генеральний секретар Міжнародної федерації футболу Жером Вальке, стало зрозуміло, що рано чи пізно черга дійде і до президентського кабінету. Вальке звинувачують у зв'язку з хабарництвом під час надання ПАР права приймати чемпіонат світу і називають навіть конкретну суму - 10 млн доларів. Очевидно, що, якщо у правоохоронних органів знайшлись важелі впливу на генсека ФІФА, відшукається у них компромат і на Блаттера.

Тому й надмірного здивування раптова заява Зеппа про звільнення викликати не повинна. В умовах розслідування ФБР і все більшого тиску футбольної спільноти навіть легітимно переобраний Блаттер не міг почувати себе впевнено. До того ж він  повинен був розуміти, що, отримавши новий термін на президентському посту, зможе залишитися на ньому ще впродовж кількох місяців, а отже насолодитися повнотою влади і за можливості хоч якось замести сліди. В ідеалі ж - навіть підготувати правильного спадкоємця.

Той же професор Піт згадує й іншу розмову з колишнім роботодавцем, метою якої було мотивувати Блаттера на справжні, а не декларативні зміни в ФІФА. Він запитав, чому Зепп не подав власний приклад і, скажімо, не оприлюднив свою довідку про доходи. "Це непогана ідея, але, якщо відверто, я не хочу робити це сам, - відповів Блаттер. - Ладен це зробити разом із усіма членами Виконавчого комітету". "Це ніби ситуація біля басейну, коли всі стоять навколо, але бояться стрибнути", - підсумовує Піт в інтерв'ю Бі-бі-сі.

Та як би дідусь Зепп не вписувався в узагальнений образ вселенського зла, зрозуміло, що його відхід від справ не означатиме очищення керівного футбольного органа від усіх проблем. Система, яку він побудував, досі стійка до втручань ззовні, і навіть активність американських федеральних агентів не гарантуватиме успіх у боротьбу з нею. ФІФА необхідні докорінні зміни, які стосуватимуться не лише питань її структури та реорганізації Виконавчого комітету, а й кардинального перегляду базових засад функціонування організації. Критично важливо розуміти, що міжнародна сфера сучасного футболу ще ніколи в своїй історії не працювала за прозорими правилами - і перехід до нових правил обіцяє бути вельми болісним. Про що тут говорити, якщо навіть питання перегляду процедури визначення господарів двох наступних чемпіонатів світу видається не найбільш складним для нового голови ФІФА. Понад те, жоден із імовірних кандидатів на успадкування позиції Блаттера, включаючи фаворитів букмекерів принца Йорданії Алі та президента УЄФА Мішеля Платіні, не здається лідером, що зацікавлений у докорінних змінах.

"І навіщо ж мені залишати свою посаду? Це означало б, що я визнаю свою помилку. Упродовж останніх трьох чи чотирьох років я вів боротьбу з корупцією!" - здавався зразком упевненості Йозеф Блаттер ще на вихідних. Лічені дні - і останній диктатор футбольного світу йде в небуття. Іде настільки ж раптово, як і невідворотно. Запитання полягає в іншому: чи зможе футбол знайти вихід із пастки, в яку цю чудову гру завів швейцарський ділок?