Млин Сан-Сусі.

Буває таке, чув про якусь деталь, але то руки не доходть дізнится ретельніше, то просто якось доля обходить конкретну інфу, а тут бах - і дізнаєшся. От і я так давно щось чув про млин у Сан-Сусі, а дізнатися конкретно не випадало. А тут взяв і дізнався.

В чому суть історії? Пруський король Фрідріх ІІ Великий побудував собі резиденцію - Сан-Сусі, німецький аналог Версаля у Франції, або Петергофу у Росії. Досьогодні зберігся - дивовижна пам"ятка мистецтва.

І от коли бдували резиденцію так сталося, що прямо за периметром стояв млин-вітряк. І все б добре - але вітряк, бляха, періодично працював й відподідно - мерзенно скрипів. Чим створював королеві неабиякий гімор. От уявіть собі, захоче, наприклад, король пограти на флейті, або там побалакати з Вольтером про високе, а тут- шкряб, шкряб, шкряб. І так - кілька годин.

Король звісно, зажадав мирошника, власника млину, перед власні очі, це було зроблено і мирошнику запропонували млин продати.

Мирошник - жук ще той, відповів в тому сенсі, що наступні кількасот років займатися купівлями-продажами млинів у його плани не входить. Тоді король згаряча пообіцяв йому зрівняти млин з землею. На що мирошник єхидно відповів, що рівняти його млин з землею ніяк не можна, бо це його власність, млин отриманий ним по спадку, мирошник має намір залишити його дітям, тож рівняння млину з землею буде свавіллям, а якщо в короля проблеми - нехай подає скаргу в суд.

І король... мусив відступити. Бо все чудово, але формально, за законом мирошник був цілковито правий. В німецькій літературі і кіно відображені кілька романтичних історій про те як король таки позбувся сусідства гордовитого мирошника (але не млину - той згодом став частиною резиденції, нині, до речі, реконструйований). Але я не про це. Я про те що мене вразило.

Я про те що у Німеччині ще наприкінці 18-го ст. власність якогось там мирошника була захищена законом і переступити через той закон не наважвався навіть король, та й не якийсь там, а сам Фрідріх Великий!

Можна звісно, зауважити що Фрідріх ІІ дуже поважав закон, але з огляду на його вдачу як полководця, мушу припустити, що якби не якісь дуже вагомі перешкоди млин того ж вечора був би знесений батальйоном померанських гренадерів. А мав король Фрідріх такі перешкоди?

Так мав. В Пруссії тих часів права буржуазії були затверджені законом, і зважся король їх переступити - наступні перемоги йому довелося б здобувати над власним же народом, а потім на цю радість завітали б закляті друзі зі Швеції, Австрії та Росії. Прусські буржуа ще до Фрідріха неодноразово відстоювали свої права зі зброєю в руках, тож закон там був певним компромісом між знаттю і народом, за яким діяти мусили всі.

А в нас? Ну, з якою швидкістю випарувся б млин який заважав сну та спокою сучасниці Фрдріха, Катерини ІІ, я гадаю поснювати не треба. Та що там Катерина? Ви прикиньте скільки б простояв такий млин за парканом Межигр"я Януковича, або котрогось з існуючих олігархів? Так що соррі, коли в нас починають просторкувати про рух до Європи, варто пам"ятати, що нам далеко не те що до нинішньої Європи, а до Європи 18-го ст.

Хоча міг міг же Фрідріх позакрутювати таких мирошників у морський вузол? Ще й як міг! Треба було встановити систему пенсій і соціалки, просторікувати про обов"язки держави перед громадянами, взростити шар берлінського люмпена і натравити його на "цих клятих торгашів та спекулянтів", які гади "на пенсії та соцдопомоги податків не платять". Міг? Але не робив. Чому? Певно тому, що мріяв про велику Прусію, а не про маєток за бугром.

В цьому нашим хазяям життя також ще далеко до найвідомішого мешканця палацу Сан-Сусі.