3 червня під час засідання Національної ради реформ міністр юстиції пан Петренко на моє питання прояснити, що означає вдосконалення механізмів із повернення активів як вимога ЄС щодо візової лібералізації, відповів, що тепер треба створити окремий орган чи Агенцію із повернення активів. Цим, фактично, міністр констатував інституційну неспроможність власного міністерства здійснювати ефективний пошук та управління арештованим та конфіскованим майном українських корумпованих високопосадовців, навіть тим, що його вже знайшли європейські партнери за кордоном.

Відповідь на мій запит «що з арештованими на Заході та в Україні активами Януковича і ко?» в пана Петренко готували цілий місяць і виклали на шести аркушах. По суті це – додаткові аргументи на користь того, аби забрати функції із пошуку й управління активами від усіх державних установ і передати їх до однієї єдиної агенції. Чому?

1. Бо за 1,5 роки роботи у цьому напрямку Мін'юст разом із ГПУ не повернули ані копійки зі вкраденого Януковичем і його командою, навіть більше: те, що арештував ЄС, їх теж не дуже турбує – жодного судового вироку щодо екс-високопосадовців за цей час, жодного! Без вироку суду можна і не говорити про будь-яке повернення з-за кордону грошей чи майна, вкраденого в нас із вами. Навіть те, що знайдено в Україні, наразі переоформлюється на підставних осіб – і цьому ніхто не запобігає.

2. Судячи із відповіді, у Мін'юсті в принципі не розуміють, як має відбуватися робота із пошуку, арешту, конфіскації майна. Адже, замість практичних кроків, міністерство «відвідує конференції та робочі наради» і відправляє співробітників у навчальні тури. Безумовно, вивчати досвід інших – корисно. Так от, досвід країн, що мали справи зі проблемою повернення корупційних статків, – створення спеціалізованого органу, який би займався тільки цим, мав достатньо ресурсів і функцій для такої роботи (наприклад, прямий доступ до закритих та відкритих міжнародних реєстрів і баз даних).

3. То як же ж Мін'юстові шукати й управляти украденим майном? «Відкрити доступ громадян до державних реєстрів» – читаю у відповіді. Тобто, міністерство перекладає функцію із пошуку майна корупціонерів на громадян. Це навіть і не дивує – довгий час, та й зараз, саме медіа та громадські активісти викривали маєтки та палаци корумпованих режимів і Ющенка, і Януковича, і всієї так званої політичної еліти. Ви колись читали новину від Мін'юсту про те, що вони знайшли нові хороми Януковича? чи Клюєва? чи Табачника? Отож.

Що найбільш обурює у відповіді пана Петренка? Це те, що міністерство і не планувало займатися пошуком та поверненням з-за кордону активів! Без залучення іноземних фахівців та установ цього здійснити неможливо. Проте, у бюджеті такої статті немає! При тому, що бюджет на 2015 рік ухвалювався тоді, коли в санкційному списку ЄС уже було понад 30 українських високопосадовців, а не 18, як нині.

Отже, роботу міністерства пана Петренка у напрямку пошуку, конфіскації й управління вкраденими активами можна вважати провальною (не буду згадувати про дерибан нафтопродуктів Курченка, що є хрестоматійним прикладом схеми реалізації конфіскату під політичним покровом).

Виникає питання – хто тоді має здійснювати цю роботу? Заморожені в ЄС гроші, розкішні землі та маєтки в Україні не чекатимуть вічно.

Антикорупційне бюро, до функцій якого також входить пошук та арешт злочинних активів, ще не запрацювало, а коли і запрацює, то головне для них – посадити корупціонерів колишньої та чинної влади, і саме цього від них чекає суспільство.

Про ГПУ годі й казати – допоки там лишаються та керують представники старої гвардії, цей орган не працюватиме ефективно на користь держави.

Це означає, що єдина надія – на нову інституцію, яка має бути створена дуже швидко і почати свою роботу ще до того, як Янукович і компанія через європейські суди розморозить свої гроші та майно.

Ми вже тратили час. Без ефективних дій – втратимо не тільки закордонні активи корумпованих політиків, але й довіру зарубіжних партнерів до наших, уже нових правоохоронних органів і спеціалізованих інституцій – Антикорупційного бюро, Бюро розслідувань та превентивної агенції.

Вочевидь, новостворений і спеціалізований орган, незалежний від чинної політичної команди та розкладів, де неможливо буде здійснювати оборудки із конфіскатом, краще впорається із завданням пошуку грошей та майна, арешту й ефективного управління конфіскованим у високопосадовців, аніж чинний Мін'юст чи ГПУ, чи будь-хто інший, де голову призначають, а не обирають через публічний конкурс; де працює гримуча суміш нових та старих людей, схем, домовленостей тощо.

Ми вже на цьому шляху – зміни неефективних та корумпованих органів, уповноважених робити «все й нічого», на спеціалізовані та сфокусовані агенції та бюро, що утворюються за принципово новими правилами й будуть наповнюватися якісно новими командами – незаангажованими, ефективними.