Народ, хочу вам сказати кілька слів про Оболонь, яку я дуже люблю, бо тут живу. Скажу не тому, що я збираюся в депутати. Я вже колись вкусив депутатського хліба – знаю, що це за робота і що є набагато більш вдячне заняття, ніж робота у місцевому самоврядуванні Я про інше – про те, що скоро місцеві вибори, можуть відновити районні ради і в депутати збирається ціла купа йолопів, які перетворюють Оболонську набережну на базар.

Чому я їх називаю йолопами – далі. А зараз трохи історії. Почалося все з того, що хтось прийшов і намалював на набережній синьо-жовтий прапор. І це було круто. Але, після цього прийшов Балашов і намалював там логотип своєї партії. Адже було створено прецедент – одним можна, то чому не можна мені?

Після цього прийшов ще хтось, хто встановив на набережній турніки. Не маю нічого проти фізичних вправ. Але, Оболонська набережна – величезна. Я колись рахував, що за своєю площею вона приблизно така ж, як і Князівство Монако. З цієї території облагороджено відсотків 30. А якщо звернути з красивих доріжок у бік Героїв Дніпра, то контраст настільки відчутний, що хочеться повішатися.

Так от – чому я називаю йолопами і мудаками людей, які встановлюють турніки. Бо роблять вони це на тій частині набережної, яка облагороджена, до того ж – дуже «грамотно». Вони приходять, виколупують бруківку і кладуть турнічки. Хоча метрів за сто від того місця – пустир. Але там треба трохи вкластися – порівняти землю, покласти бруківку і ставити турнічки. Я мовчу про те, що на Прирічній, яка ніби теж набережна, не те що турніків – смітників немає.

Чому б людям, які хочуть зробити щось хороше, не поставити свої турнічки на тих пустирях, і тоді там з'явиться хоча б якесь життя, а не лише планокури і пивні алкоголіки? Бо на Героїв Сталінграда і так все гарно. Там працювали професійні архітектори і вони точно розбираються в містобудуванні краще, ніж умовний власник трьох кіосків, який рішив йти в депутати, щоб кіосків стало вісім.

Чим ще небезпечні турнічки. Тим, що це ще один прецедент – як із прапором на плитах. Бо завтра прийде батюшка і поставить на набережній якщо не храм, то капличку. І теж зі шляхетних мотивів.

Щодо плит, які кожен, хто бачить себе депутатом, вважає за обов'язок чимось розмалювати. Останній випадок – на плитах виклали з мозаїки мапу України. Ну, круто. Патріотично, але знову ж таки – це було зроблено там, де уже і так більш-менш облагороджено, а не там, де вішатися хочеться. Хоча плити всюди одинакові.

Інше питання, що з цим «патріотично» треба щось робити. Має бути якась цілісна концепція цієї нещасної набережної, яка є можливо найкращим місцем у Києві, і яку хочуть узути ціла купа рагулів. Бо знову ж таки, хтось вважає, що мапа України – це патріотично. Мені просто цікаво, люди, які оце «патріотично» сповідують, у себе вдома також газову плиту перемалювали в синьо-жовтий колір і на вікнах зробили гравюру «Крим – це Україна»? Дуже сумніваюся. А навіть якщо так – то це ще не підстава для того, щоб перетворювати набережну на папугу.

Й останнє. Якщо ці йолопи і мудаки таки стануть депутатами, то – Боже, бережи Оболонь.