Звичайно, кожен громадянин країни хоче кращих умов для роботи, життя, розвитку в своїй країні, пише в своєму блозі на «Новом времени» нардепка Оксана Продан.

Звичайно, усі батьки бажають своїм дітям жити в багатій, забезпеченій країні.

Звичайно, посадовці повинні забезпечувати розвиток своєї країни саме в напрямку покращення якості життя, гарантування захисту усіх прав, створення умов для розвитку виробництва.

Зі звичайними чиновниками-посадовцями зрозуміло: кожен із них має свої посадові інструкції, підписує ряд зобов'язань та присягу, несе відповідальність як перед законом, так і перед безпосереднім керівництвом.

А що з відповідальністю чиновників-політиків, які є першими особами і звітують в першу чергу перед виборцями. Чим керуються вони?

Є програми політичних партій, кандидатів-мажоритарників, в яких вони брали на себе певні зобов'язання перед виборцями. Самі формували свої можливості, ніхто їх не примушував.

Є коаліційна угода, підписана народними депутатами, які об'єднувалися з метою формування уряду та виконання своїх зобов'язань перед виборцями. Ніхто депутатів не змушував підписувати цю угоду, робили це самостійно.

Є програма діяльності уряду, яка базується на коаліційній угоді і яка була внесена урядом на розгляд парламенту. Очевидно, з тим, щоб на рік зняти питання відставки уряду, але одночасно і з фіксуванням узятих на себе урядом зобов'язань.

Є тристороння угода між урядом, профспілками та роботодавцями, наявність якої передбачають міжнародні зобов'язання України і на виконання якої представники всіх сторін присутні на засіданнях уряду.

Є меморандум із МВФ, співпраця з яким обрана урядом пріоритетною, хоча це, зважаючи на останній досвід, не гарантує з нашого боку виконання зобов'язань перед кредитором.

Партійні програми та обіцянки, очевидно, були підтримані виборцями, які проголосували за відповідних кандидатів, то ж їх виконання було б підтримане суспільством.

Коаліційна угода давала шанс на розвиток, точно знаю, бо приймала участь у підготовці економічного блоку, але про неї забули раніше, ніж почали виконувати.

Програма діяльності уряду, очевидно, готувалась та лобіювалась в парламенті виключно як запобіжник для камікадзе, а не для виконання.

МВФ під кожен транш вичавлює якісь кроки в напрямку реформ, хоча часто їх намагаються зробити виключно для рейтингів, а не для змін.

Це як із ангіною: можна збити температуру для отримання морозива, але після цього ще довго буде не до солодощів.

Тристороння угода точно є. Впевнена, її й читали (як мінімум, роботодавці та представники профспілок), але, зважаючи на останні і не дуже події та статистику, виконують її виключно в частині забезпечення доступу представників-партнерів до засідання уряду, але не в реформуванні умов ведення бізнесу та створенні робочих місць.

Є як мінімум п'ять документів, які є у високопосадовців виконавчої гілки влади, та не менше трьох у законодавців, за якими влада зобов'язана знищити корупцію, забезпечити конкурентні умови, створити умови для збереження та розвитку малого та середнього бізнесу, стимулювати створення робочих місць та підтримувати власного товаровиробника.

Документи та зобов'язання є, а результатів немає.

Напевне, саме ще одного контракту не вистачає. Який, як і попередні, буде викинуто на смітник на наступний день після підписання.