Нещодавно один поважний журналіст написав в Фейсбуці, що головним здобутком Революції гідності є те, що влада реагує на повідомлення про корупцію. Мовляв, в ЗМІ з'являється скандал. І шапки летять.

Дискусії користувачів розгорілися навколо останнього твердження. Бо не всі шапки полетіли. А, інколи одну діряву шапку просто замінюють на іншу. Важко згадати, хто минулого року сів за грати через корупцію при повноваженнях. Точніше, легко пригадати, хто не сів.

Разом з тим, більшість українців щодня несуть відповідальність за власні дії. Революція проти деспота призвела до анексії, війни та галопуючої бідності. Фактично, вчорашні паростки заможного середнього класу сьогодні перетворилися на працюючих бідняків.

Безумовно, прогресивна частина суспільства зустріла падіння доходів, як належне. Життя не зупинилося. Свідомі українці продовжують ходити на роботу за втричі меншу винагороду. І, навіть знаходять гроші для волонтерських скринь. Не треба проводити ґрунтовних досліджень, щоб зрозуміти - співвітчизники готові до самопожертви при умові виконання вимог Революції гідності. І перша така вимога - реальне покарання за грабіж бюджету.

Втім треба пам'ятати, що окрім прогресивних громадян в Україні проживають також їх антиподи. Як кажуть інтелектуали - люмпени. Вони також є українцями, які залюбки підуть на вибори за кілограм крупи. Або візьмуть хабар, якщо дадуть. Все залежить від місця в ієрархії суспільства. І є обгрунтовані підозри, що таких людей в Україні більшість. Адже не спроста одіозні регіонали та комуністи виграли кілька виборів поспіль?

Та є у люмпена одне слабке місце. Він боїться та одночасно обожнює сильну руку. Руку, яка може наказати за злочини. Тож зараз в усіх куточках країни причаїлися прихильники "покращення-вже-сьогодні", аби оцінити настільки жорстко розправиться нова влада з колишніми небожителями.

Така особливість українського люмпена ставить не в зручне становище нинішніх можновладців. Адже з однієї сторони треба притримуватися таємних угод з вчорашньою "злочинною" владою. А з іншої - люмпен відчуває слабкість тих, що живуть по-новому. І вже готує голоси до виборів за тих, хто обіцяє по-старому.

Відомий югославський письменник Милорад Павич, який переживав трагедії Вітчизни, якось зазначив, що держава занепадає тоді, коли нею правлять ті, хто її руйнує. На жаль, в Україні більшість керівних посад обіймають люди, які закривають очі на корупцію. А значить рано чи пізно самі понесуть відповідальність за сліпоту. Бо, як попереджають класики літератури, після злочину обов'язково наступає кара.