Гризня в прокуратурі між «людьми Гузиря» (Шапакін, Корнієць) і «людьми Сакварелідзе» (Касько та слідчі, підпорядковані грузинові) виставляє ідіотом навіть не генпрокурора, а винятково президента.

Він вніс у Верховну Раду подання на Віктора Шокіна, свого-своїсінького хлопця, який поставив Гузиря своїм заступником. Він же привів в Генпрокуратуру і Давида Сакварелідзе. А ці персонажі вже більше двох тижнів (лише той проміжок часу, що відомий суспільству) у жорсткому протистоянні.

Обидві сторони чекають королівського арбітражу, паралельно нападаючи одне на одного. І Порошенко, досконально знаючи ситуацію, дотримується мовчання, певно – в роздумах. У той час, коли роздумів не має бути.

У Головному слідчому управлінні ГПУ та в прокурора Київської області знайшли більше 500 тис. дол. – реакція влади має бути блискавичною. Слід створити прецедент і показати політичну волю для боротьби із корупцією. Наразі ж непевність Порошенка лише демотивує нечисленних молодих реформаторів системи і дає ретроградам клич: «Усе можна розрулить». Не треба так, Петре.