До захоплення Донбасу, на сході України, агресор готувався довго, систематично і, найголовніше, за мовчазної згоди багатьох сановних осіб злочинного режиму. Відрізали, передусім, від інформації, українського контенту, замінивши його російським, регіональним та місцевим, в яких превалювали знову ж таки, російські тематично-аргументаційні ряди з кремлівськими акцентами. Робилось це усвідомлено, а зараз вже зрозуміло, що й під негласним управлінням (координацією) прихованих агентів спецслужб РФ. Свідомість мешканців Донбасу цілеспрямовано і послідовно двадцять з лишнім років формувалась під потреби північного сусіда.

Тому «російська весна» так стрімко і в брутальних форматах увійшла до Донецька і Луганська, тому з таким захватом маргінальна частина радянських (а саме цей бренд підтримувався весь час Кремлем) за менталітетом місцевих мешканців розмахувала триколором і кричала «Путин, приди!». Він прийшов. з танками і «Градами», ненавистю і смертями... Одним з перших діянь «Путіна, який прийшов» було відключення українських телеканалів на передавачах Концерна радіомовлення, радіозв'язку та телебачення та встановлення супутникового обладнання для прийому і розширення палітри російських та прокремлівських телеканалів.

Інформаційний вакуум тривав більше року. Тільки нещодавно розпочалась цілеспрямована робота з відновлення мовлення хоча б центральних каналів українського телебачення на окупованих територіях. Робиться це завдяки допомозі країн Прибалтики, Польщі та США.

За цей рік відбулись певні зміни і у переоцінці дійсності, усвідомлення реальної ролі путінських терористів у значної частини мешканців Донбасу. Вони зрозуміли, що путінці несуть розруху, жебрацтво та смерть.

Та як повернутися до мирного життя тим, хто взяв у руки зброю випадково? Хто за тодішніми переконаннями, хто під примусом... Розірвати замкнуте коло бойовикам допоможе так звана програма повернення, яку розпочала Служба безпеки України. Звичайно, ця програма стосується лише тих, хто не заплямував себе важкими системними злочинами і готовий до співробітництва з українськими правоохоронними органами.

Таких, які добровільно покинули незаконні збройні формування, розкаялися і погодились на співробітництво з правоохоронцями, налічується зараз понад 60 осіб. Ці люди звільнені від кримінальної відповідальності і отримали шанс розпочати нове життя в новій Україні.

До цієї роботи, окрім спецслужб, залучаються громадські і волонтерські організації. Але практично широко не використовуються можливості публічних впливів через телебачення та радіомовлення. Ні, я не закликаю показувати цих людей персоніфіковано по телебаченню, називати їх прізвища та місце проживання. Але розповідати їхні історії, про способи залучення до тероризму, трансформувати їх на сприйняття сімей для профілактики формування свідомості, розповідати про можливості, які надає програма повернення - потрібно однозначно.

Ми не маємо права залишати наших співгромадян, які опинилися в заручниках у путінських терористів, напризволяще. Ми не можемо дозволити російським спецслужбам перетворювати цих людей в терористів-ізгоїв, тим самим назавжди відрізаючи їх від таких людських вимірів я к добро, радість, щастя в мирному житті...

Так, це буде довгим поверненням до Батьківщини. І не кожний зможе його пройти. Але шанс має отримати кожний.