Вчора на круглому столі в Укрінформі, де мені пощастило бути присутнім, почув краєм вуха запитання-репліку: "Що таке українські цінності, і як вони відрізняються, приміром, від французьких цінностей....?»...

Питання мене здивувало й наштовхнуло на думку, чи не даремно мої побратимі на сході нашої держави боронять ось таких людей, які доволі у ситому, а головне мирному Києві, задають ось такі безглузді запитання... Чи недаремні ті жертви, та кров, що проливають захисники, боронячи мирне життя, зрештою навіть тих людей, що живуть у своєму видуманому, «креативному світі» «без политики» із безглуздими тренінгами з т.зв. «новаціями» та «концепціями»?

Я спробую дати відповідь за себе, й за тих тисячі хлопців, що не зможуть дати відповідь....

Яка ж різниця між французькими та українськими цінностями...

У кожної нації свій історичний шлях. Свої завдання, цілі й зрештою історичні цінності. Дуже добре, якщо ті завдання й цілі досягаються не за рахунок інших націй чи народів....

Французька нація пройшла непростий шлях свого становлення, через державу франків Карла Великого, столітньої війни з Британією, від абсолютиської монархії династії Людовіків до республіки, через імперії Наполеонів й знову до республіки (нині, з 1958 року діє вже 5 республіка). Сучасні Французькі національні цінності базуються на цінностях французької буржуазної революції кінця 18 ст., внаслідок якої була знищена стара монархічна система правління в державі та зародилася перша республіка. Французька нація завжди мала свою державність. Більше того, з початку 19 ст. по 40 роки 20 ст. вони двічі пережили період імперії. Однак ідея республіки у французькій нації зажди була ключовою та визначальною. Свобода. Рівність і Братерство - основне гасло революції та республік. Це і є базова історико-національна точка опори.

Натомість українські національні цінності базуються на ідеї свободи та незалежності своєї землі. З часів монгольського нашестя середини 13 ст. й до нинішніх днів ми постійно ведемо боротьбу за свою державність. Хмельниччина, Гайдамаччина, Холодноярці та УПівці, майданівці та добровольці добробатів і ЗСУ у війні на сході держави - це все одне єдине ціле. Це нерозривний зв'язок поколінь пращурів та нащадків.... В СВОЇЙ ХАТІ СВОЯ ПРАВДА І СИЛА, І ВОЛЯ! Це непросто слова Т. Шевченка. Це наказ, дороговказ нам його нащадкам.

Це і є наша національна ідея і наші національні цінності.

Здобудеш Українську Державу, або загинеш у боротьбі за неї..... ці слова з Декалогу Українського націоналіста актуальні й понині.... Ми боремось за нашу державу. Ми гинемо за нашу державу... Наша боротьба триватиме доти, доки ми не виконаємо предковічну мрію нашого народу з часів древніх й понині....

Хто цього не розуміє - мені того жаль.... Його важко назвати українцем.
Людина, яка не шанує своє коріння, свою історію, немає стержня, немає коріння... Вона перекотиполе.... Та людина не має права називати себе ні українцем, ні порядним громадянином своєї держави. Невігластво, історична й ментальна сліпота, що панує у певних колах, шокує. Вона руйнівна, й безглузда по своїй суті, як «рускій мір».....

Так, Ми обрали не просту, складну дорогу. Але це дорога наших Предків!!!

І в ім'я їхньої світлої пам'яті, в ім'я всіх тих мільйонів жертв, в ім'я наших дітей, нашого майбутнього ми мусимо здолати свою дорогу й виконати свою історичну віковічну місію - побудувати сильну Незалежну, суверенну Державу Україну.

Слава Україні!

Героям Слава!