Обговорювали інформаційну безпеку в роботі журналістів за умов війни. Приводом став законопроект Дмитра Тимчука. Залишилося стійке враження, що вигадування нових законодавчих обмежень за умови абсолютної недієвості тих, що вже існують, – хибний шлях. Він тільки ускладнить роботу українських журналістів, зменшить кількість проукраїнських матеріалів з АТО, що, в підсумку, лише звільнить простір для ворожого контенту.

Так, претензії до журналістів, що вони видають військову інформацію, – обгрунтовані. Але шлях до інформаційної безпеки в висвітленні АТО має йти через саморегуляцію журналіської спільноти і через співпрацю між військовими і медіа.

І військовим також варто докладати тут зусиль, а не тільки шукати способу, аби журналісти від них відчепилися і нічого не знімали та не писали. Варто створити – наприклад, у складі РНБО – окремий департамент із консультування журналістів із питань безпеки. Куди б можна було зателефонува чи написати і протягом години отримати відповідь від кваліфікованого прес-офіцера, чи матеріал не розкриває ворогові небажаної військової інформації. Така структура могла б запропонувати провідним ЗМІ і телеканалам прикомандирувати в студію прес-офіцера як консультанта для оцінки відеоматеріалів. Такий департамент міг би проводити моніторинг матеріалів ЗМІ й у разі виявлення небажаної інформації звертати на це увагу редакторів.

Я цілком припускаю, що якісь ЗМІ йокремі журналісти ігноруватимуть такі поради. Але, певна, що більшість із нас не будуть розміщувати таку інформацію, що поставить під загрозу життя українських бійців. І вислухають аргументовану і фахову пораду щодо дотримання безпеки в роботі. Врешті, якщо журналіст ігноруватиме звернення прес-офіцерів, то тоді й дійсно можна говорити про його умисні шкідливі дії. І чума на таку журналіську спільноту, що не хоче перемоги власній країні і буде таких журналістів толерувати! Але намагатися придумати ситуацію за якої б журналісти самі собі здогадувалися, що становить військову таємницю і самі себе обмежували, при тому, що професійні працівники Міноборони, Генштабу та інші силовики й за холодну воду не візьмуться аби спілкуватися з медіа – так не вийде.

Зрештою, не варто вигадувати фантастичні способи, аби потурати бажанню військових чиновників попивати коньячок і байдикувати, доки медіа будуть самоцензуруватися. Бо це Росія. І це там із того найгіршого, що аж ніяк нам не треба.