Можна зрозуміти логіку тих, хто підтримав внесення змін до Конституції України щодо децентралізації. Ми діємо в рамках Мінських угод.

Путіну і бойовикам на Донбасі це не вигідно. Треба вкотре довести світу агресивні наміри Кремля й очікувати з січня наступного року посилення санкцій проти Росії, які можуть мати для неї фатальні наслідки.

Зрозумілою є й логіка тих, хто виступає проти внесення змін до Конституції України щодо децентралізації. На тлі недовіри до Порошенка і Яценюка визріває підозра про синхронну з Путіним домовленість про здачу українських територій із закріпленням неприйнятного для України статусу Донбасу.

Логіка Європи теж лежить на поверхні. Мінські угоди мають бути виконані в повному обсязі. Росія має припинити війну проти України.

Якщо пожертвувати Україною сьогодні - завтра Росія буде в Європі.

США теж мають свою логіку. Вона полягає насамперед у тому, щоби загнана в кут Росія не застосувала ядерної зброї.

І лише Путін та російські бойовики на Донбасі не мають жодної логіки. Вони просто роблять те, що хочуть робити і що їм дозволяють робити Україна, Європа та США.

Алгоритм розв'язання ядерної війни є доволі прозорим. Чим більша напруга у світі, тим імовірнішою стає загроза термоядерного знищення планети Земля. Логіки тут жодної. Але ж ці симптоми ми бачимо зараз у діях Росії та її сателітів на Донбасі.

І коли звести до спільного знаменника логіку всіх, хто зійшовся у двобої щодо децентралізації, то з'ясовується, що вона є мізерною на тлі ймовірного ядерного протистояння, в якому не буде переможців.

Українські політики борються за своє найближче майбутнє, пов'язане із жовтневими виборами до місцевих рад. Глянути трохи вище і далі у них не вистачить снаги. Вкотре Європа та Америка змушені розв'язувати наші проблеми, виходячи з контексту світових подій на тлі ймовірної ядерної війни.