В інформаційному просторі Росія формує думку, що вона і «ДНР-ЛНР» починають виконувати мінські домовленості.

Швидше за все – це тактика, де мета – перекласти відповідальність за майбутній зрив на Україну. Тут і візит Путіна на Генасамблею, і навіть, і «переворот у Донецьку», і можлива «згода» перенести вибори в ОРДЛО (окремі райони Донецької та Луганської областей, контрольовані російськими окупантами і колаборантами – UAInfo) на 25 жовтня (хоча у нас вони вже й почалися, але на це західні спостерігачі можуть закрити очі).

Я вже мовчу про риторичну «готовність» відновити український контроль на кордоні...

А якщо ж це справді зміна стратегії, і Путін вирішив (або його змусили) здатися перед Заходом і відійти на другий план?

В обмін, навіть, не на скасування санкцій, а на уникнення персональної відповідальності за міжнародні злочини?

Бо діє він «нелогічно» не через те, що ідіот, а тому що його логіка – це логіка злочинця, міжнародного вигнанця, який понад усе хоче уникнути покарання.

Якась непритаманна йому стратегія. Не схоже аби він повірив у чиїсь чужі «гарантії». Сталін би так не зробив. А саме з ним себе порівнює Путін у міжнародному історичному вимірі.

Тому швидше за все, це лише зміна тактики. І лише для того, аби згодом змінити її знову. Якщо встигне.