Останнім часом на Заході, особливо в Європі,  – активно звучать заяви, що для ефективної боротьби з Ісламською державою світовій спільноті необхідна підтримка Росії, пише в своєму блозі на «Новому часі» політолог Володимир Фесенко. Мовляв, для вирішення цієї важливої проблеми Європі варто піти на примирення з РФ.

Такі настрої дійсно існують, але із застереженнями. Активізація військової підтримки Росією Башара Асада, звичайно, турбує, і США, і частково Європу. Одна справа, коли мова йде про співпрацю з РФ у питанні боротьби з Ісламським державою (хоча вже зрозуміло, що безпосередньо Москва воювати там не буде), інша – коли мова йде вирішенні іранського питання (тут співпраця з Росією дійсно необхідна).

Проте широко відома ідея розміну України на Сирію – це винятково пропагандистські фейки. Інформаційний вплив Росії на Заході зберігається, але Путіну не довіряють. Західні політики будуть шукати баланс інтересів, але ніяких розмінів не буде, як і повернення до попередніх стосунків.

В Європі ситуація, звичайно, інша. Тут санкції проти Росії – досить непопулярна ідея. Багато агітують піти на зближення з Росією, тому що є безліч інших проблем – Близький Схід, біженці і т. д. Такі настрої, наприклад, побутують у Франції. Так, екс-президент Франції Ніколя Саркозі в інтерв'ю французькому виданню Le Figaro заявив, що Європа робить серйозну помилку, погіршуючи відносини з Росією. «Ми потребуємо в Росії для боротьби з Ісламським державою», – сказав французький політик.

Крім того, криза біженців буде відволікати увагу Європи від української кризи. У цьому є як свої плюси, так і мінуси. Зокрема, якщо Меркель і Олланд повністю сконцентруються на виконання Мінських угод, то вони почнуть чинити на Україну більший тиск.

Поки тиску немає. Переговори тривають, але увага Європи зміщена на її власні проблеми.

Однак позиція Америки та Німеччини не настільки проста, як заяви Саркозі. Вони буду шукати більш-менш збалансовані компроміси. В першу чергу, Захід буде прагнути до того, щоб закінчити війну на сході України.

Головне питання полягає в тому, як це вдасться реалізувати? Проблеми на переговорах у Мінську і непростий процес прийняття змін до Конституції України – все це говорить про те, що виконати Мінські угоди до кінця поточного року не вдасться. Далі – або оновлення самих домовленостей, або зсув термінів їх виконання. Це питання залишається відкритим. Важливо розуміти, що у разі відмови України від «Мінська», Європа підніме питання поступового пом'якшення санкцій проти Росії.