Видатний мовознавець, доктор філологічних наук Олександр Пономарів на сторінці свого блогу продовжує втаємничувати широкий загал у тонкощі української мови. Із-поміж іншого професор пояснює значеннєві відтінки слів «труна», «домовина» й «могила», а також наводить можливі варіанти передачі українською мовою специфічних англійських термінів, яких недоцільно бездумно запозичувати, засмічуючи мову англіцизмами

Тарас зі Львова поставив два запитання. Перше. Як ліпше: сидіння чи сідло велосипеда?

На мою думку, в цьому випадку краще казати сідло, бо сидіння – це дія та стан від дієслова сидіти і місце або предмет, на якому сидять. Наприклад: «Оксен розминав затерплі від довгого сидіння ноги» (Григорій Тютюнник). «Прокурор підвівся зі свого сидіння» (Іван Франко). А серед кількох значень слова сідло є й таке: шкіряне сидіння велосипеда, мотоцикла. Наприклад: «Коло ґанку він скочив у сідло свого мотоцикла» (Василь Кучер).

Друге. Як назвати щиток від бризок на задньому колесі велосипеда, який кріпиться до болотника? Англійською мовою mud flap.

Думаю, що за виконуваною функцією той щиток можна назвати відбризкувач.

Станіслав Свидлов цікавиться, якому варіянтові віддати перевагу в назві фізичної вправи, яка англійською буде bench press: відтискання лежачи, тиснення лежачи чи вивага лежачи?

Оскільки, виконуючи цю вправу, людина лежить на лавці й виважує штангу, то, мабуть, краще казати вивага штанги.

Як ліпше передати українською мовою tactical vest: розвантажувальний жилет чи розвантажка?

Розвантажка не підходить, бо дуже вже розмовне. А замість розвантажувальний ліпше вживати розвантажний. Це слово має той самий зміст, але на два склади коротше.

Михайло Науменко з Лисичанська на Луганщині пише: якщо правильно не єдина, а неподільна країна, то чи можна в українській мові використовувати слово єдність?

Звичайно можна. Адже неподільний – це той, якого не можна розділити, цілісний. А єдність означає спільність, подібність, зосередженість в одному місці, згуртованість. Єдність думок, єдність поглядів тощо.

Одесит Кирило Рудський запитує про значеннєві відтінки слів домовина, труна, могила.

За лексикографічними даними, значення цих слів такі. Домовина – місце, де ховають померлого; спеціяльна скриня, в якій його ховають. Труна – збігається з другим значенням слова домовина. Могила – яма для поховання померлого; а також – високий насип на місці давнього поховання.

«Як умру, то поховайте мене на могилі» (Тарас Шевченко).

Отже, в сучасній мові домовина й труна використовують як синоніми в значенні скриня для поховання. Частіше вживане слово труна. Наприклад: «Везуть труну мальовану, китайкою вкриту» (Тарас Шевченко). «Селяни купують рівні стовбури на домовини» (Михайло Стельмах).

Основне значення сучасного слова могила – яма для поховання й насип на ній. «Викопали хлопці яму чумакові. Вивели могилу, помолились Богу» (Яків Щоглів).

У переносному значенні всі три слова використовують як синоніми до слова смерть.

Моїй колишній студентці Валентині Пустівій дякую за добрі слова про мої університетські лекції й відповідаю на її запитання. Пані не подобаються слова очікувати, очікуваний, неочікуваний, бо вони, на думку Валентини, є непотрібними кальками з російської мови.

Це не так. Очікувати – слово цілком українське, про що свідчить наявність його в словнику за редакцією Бориса Грінченка і в творах таких авторитетних письменників, як Михайло Коцюбинський, Юрій Яновський, Анатолій Свидницький. Проте ним не варто зловживати, як це роблять зросійщені працівники телебачення, бо воно за структурою схоже на російське ожидать. Перевагу потрібно віддавати словам чекати, сподіватися, сподіваний, несподіваний, як робить Валентина.