Цілком собі побутово-приватний флеш-моб із часом, як і чи не все у наші дні, почав обростати політичним контекстом. Так, лівий оглядач Андрій Манчук написав на сайті «Ліва» колонку під назвою «Фото девяностых». У тексті він вивів коріння флеш-мобу з рекламної кампанії російського фестивалю «Острів дев'яностих», підтримуваного фондом «Президентський центр Б.Н.Єльцина». А відтак, із взірцево радянською прямолінійністю виснував у тому сенсі, що масове милування знімками позаминулого десятиліття - стратегія російської ліберальної опозиції, покликана реабілітувати й ідеалізувати «лихие девяностые» - «нашу Калі-югу».

Що ж, які б у кого не були наміри, все вийшло тільки на добре. Флеш-моб насправді розрізає рамки згаданого стереотипу "лихих девяностых" (російського, путінського, але прийнятого й багатьма українцями, про що я б радив усім замислитися - чи варто його тиражувати?). Адже в ті роки була не тільки інфляція, бандити, занепад соціальної інфраструктури й затримки зарплати. Згадаймо! Була перемога боротьби за незалежність, а потім і перемога над сепаратизмом (хай і не остаточна, але ж Крим ми могли втратити вже тоді, й усе до того йшло). Упала цензура, заворушились у різні боки вже не стримувані культурні та політичні процеси, з'явилися цікаві нові реалії, й не в усіх вони були тільки катастрофічні. Зокрема, дев'яності стали дуже яскравим періодом для української літератури. Виникли нові заняття, відкрилися кордони, почали підніматися з води раніше заховані материки історичної та культурної інформації, з'явилися паростки свободи слова, утвердилася свобода переконань. Дрібниця, але приємна і символічна: я, школяр, міг тоді преспокійно ходити не у шкільній формі, а в чому хотів. Гіперінфляція як почалась, так і закінчилась. І не все лише розвалювалось - пам'ятаю, як у моєму рідному Харкові саме в дев'яності з'явилася нова гілка метро...

Одним словом, приватні фотографії нагадують нам, що дев'яності роки були часом цікавим і розмаїтим. А головне - значно ширшим і багатозначнішим за ідеологічні шаблони. Роками, які треба не боятися, демонізувати чи ідеалізувати, але - пам'ятати, досліджувати і робити висновки.