Останнім часом багато пишуть про небажання жителів Сходу розставатися зі старими совковими топонімами. Що тільки не придумують, щоб не виконувати закон про декомунізацію.

Причини такої поведінки можуть бути різними. Від банального популізму політиків до маразматичної віри окремих підстаркуватих фанів екс-КПУ в комуністичних ідолів.

Але головною й найпоширенішою причиною такого консерватизму, НМД, є підсвідоме розуміння жителів промислових регіонів (а саме там найбільше комінустичних назв), що декомунізація символізує незворотну втрату цими регіонами свого домінуючого положення в Україні, здобутого завдяки спадщині совєцької влади, яка прибила село і систематично виривала в нього з рота продукти, щоб снабжать пролетаріат.

І ким би не був мешканець крупного промислового центру: представником нацменшин, чи асимільованим українцем з відбитою історичною пам'яттю, -- він все одно буде чіплятися за дєдушку Лєніна, який є символом його пошарпаної "гегемонії".