Крим важко давався Україні ще на зорі незалежності, публікують у блогах на «Новому часі» думку першого президента України по відновленню її незалежності Леоніда Кравчука. І Росія, і кримські політики заявили, що указ Президії Верховної Ради СРСР 1954 року про передачу півострова Української РСР є незаконним. Ця тема постійно підігрівалася, проходили відповідні мітинги та обговорення.

Коли справа підходила до кінця, я, тоді ще голова Верховної Ради, зрозумів, що в Криму планують провести референдум про приєднання до Росії. Мені зателефонував Михайло Горбачов і розповів про запланований референдум. Я відповів, що вже проінформований про це. Горбачов висловив свої побоювання з цього приводу, мовляв, такий референдум може мати серйозні наслідки. З розмови я зрозумів, що Горбачов хотів би скасувати акт передачі півострова. Ще недавно демократ Горбачов, який усьому світові оголосив про свою прихильність до принципів свободи та верховенства права, підтримав анексію Криму Росією.

Коли зараз справа дійшла до курсу центральної влади України на європейську інтеграцію і приєднання до НАТО, в Криму почали зріти протилежні настрої. Тим не менше, ніхто в Україні на це не звертав уваги. Росія, яка давно готувалася до відторгнення Криму, скористалася ситуацією.

Сьогодні Крим де-факто приєднаний до Росії. Україна і решта світу цього ніколи не визнають, і Крим буде перебувати в сірій зоні; стане «чорною дірою», прив'язаною до України. Більше 70% води поставляється з материка на півострів, уся електроенергія і, що дуже дивно, частина продуктів харчування.

Це дуже цікава позиція. Протягом п'яти місяців з України до Криму поставлено продукції на півмільярда доларів. Виходить, що Україна постачає продукти для окупаційної влади. Кого ми годуємо? Окупантів.

Саме тому я підтримую громадянську акцію з блокади Криму, підтримую кримських татар та українців, які хочуть сказати світу, що Крим залишається гарячою точкою. Ми не можемо закривати очі на те, що годуємо чуже військо і підтримуємо тих, хто відірвав від нас Крим.

Шкода, що держава ніяк не може виробити з даного питання виразну позицію, адже це загальнодержавне питання. Від загальнопатріотичних заяв про те, що «Крим – це Україна», яким вже давно ніхто не вірить, час переходити до конкретних дій. Якщо ця акція набуде загальнонаціонального характеру, то кримчани зрозуміють, що без України їм буде дуже важко.

Щоб вирішити питання з продовольством, ми можемо побудувати уздовж адміністративного кордону з півостровом спеціальні склади й оптові об'єкти для продажу продуктів харчування жителям Криму. Таким чином, гроші залишаться в Україні, а контрабанда та корупційні схеми зійдуть нанівець.