Порівняння того, що відбувається на Донбасі з подіями Другої світової війни завідомо приречені на поразку, адже у той буремний час Адольф Гітлер був ладен битися де завгодно і з ким завгодно аби захопити черговий клаптик землі для процвітання «арійської нації». Сьогодні ж за Донбас не хоче битися ніхто. Путін намагається «інтегрувати» Донбас в Україну, Порошенко воліє його позбавитись. Саме керівництво ЛНР/ДНР доволі розмито представляє свою подальшу долю. От в такій круговерті народився Мінськ-2, який, наче небажана дитина, отримує лише критику і ні слова любові від своїх батьків.

Про «мінські домовленості» та «план Мореля» не говорив тільки лінивий. Якщо взяти всі тонни паперу, які були розписані «важливими думками експертів» щодо можливості чи неможливості втілення пропозицій пана Мореля, то з них можна було би зробити добротний Східний Вал. Не бажаючи перевершити інших експертів, «обозрєватєлєй», політологів та блогерів, хотів би зосередитись на аналізі «буквального» дотримання Мінських домовленостей, чим так пишається наш Гарант, та його ручний революціонер, пан Луценко. Не раз нам доводилось чути із трибуни Верховної Ради України та інших рейтингових ток-шоу, як провладні політики та проплачені експерти запевняли нас, що вибори в окремих територіях Донецької і Луганської областей можуть відбутися: «тільки за законодавством України і тільки після відновлення повного контролю над російсько-українським кордоном».

Якщо дотримуватись Мінських домовленостей, то в дев'ятому пункті зазначається: «Восстановление полного контроля над государственной границей со стороны правительства Украины во всей зоне конфликта, которое должно начаться в первый день после местных выборов и завершиться после всеобъемлющего политического урегулирования (местные выборы в отдельных районах Донецкой и Луганской областей на основании Закона Украины и конституционной реформы) к концу 2015 года при условии выполнения п.11»

У п.11 зазначається: «Проведение конституционной реформы в Украине со вступлением в силу к концу 2015 года новой конституции, предполагающей в качестве ключевого элемента децентрализацию (с учетом особенностей отдельных районов Донецкой и Луганской областей, согласованных с представителями этих районов), а также принятие постоянного законодательства об особом статусе отдельных районов Донецкой и Луганской областей в соответствии с мерами, указанными в примечании, до конца 2015 года».

Відповідно, якщо Україна бажає дотримуватись останньої коми мінських домовленостей, то маємо констатувати:

- ніде не зазначено, що місцеві вибори, або внесення змін до Конституції України мають відбутись після відновлення українською стороною контролю над кордоном;

- ніде не зазначається, що вибори мають відбутись за загальним для України законодавством. Використовується формулювання «на підставі Закону України».

- навіть, якщо вибори відбудуться це не означатиме, відновлення контролю над кордоном.

П'єр Морель - це дипломат світового масштабу і він далекий від бажання просто так помолоти язиком, на відміну від нашої політичної еліти. Відтак Порошенко поставив себе у доволі скрутну ситуацію, адже Морель - це рупор Європи, яка більш ніж зацікавлена інтегрувати Донбас з усіма його проблемами в Україну. І їм, за великим рахунком, абсолютно начхати на те, що потім Україна буде із цим робити.

Україна ж взяла на себе прямі зобов'язання внести зміни до Конституції, які б враховували особливий статус «окремих територій» та опосередковано сприяти у проведенні місцевих виборів, в тому числі і в разі необхідності створення необхідної нормативної бази. Окрім цього вибори можуть відбутись тільки після приведення Закону України «Про особливий порядок здійснення місцевого самоврядування в окремих територія Донецької і Луганської областей» до вимог Приміток до пункту 11 Комплексу мір по виконанню Мінських домовленостей. І ДНР/ЛНР матимуть повне право вимагати від Парламенту України внести зміни до статті першої цього закону і видалити пункт про «тимчасовість».

В Норманській четвірці не залишилось прибічників унітарності України. Німеччина і Франція пропозиціями П'єра Мореля відкрито вказала, що Європу задовольнить будь-яка розв'язка, особливо за кошт України. Позиція Путіна теж зрозуміла, інтегрувати «окремі території» в Україну, адже у цьому випадку на Україну покладаються колосальні видатки на відновлення Донбасу та поновлення соціального забезпечення населення, яке за великим рахунком, не дуже лояльне до України.

Комплекс мір по виконанню Мінських домовленостей став поразкою української дипломатії, адже Україна взяла на себе занадто багато зобов'язань, залишивши двозначні формулювання, які можуть і будуть трактуватись не в бік України. Хоча тільки від України буде залежати чи дамо ми собі нав'язати «європейське бачення вирішення українських проблем» чи все ж таки згадаємо, що головним інгредієнтом київського тортика є яйця.