Навколо Мінських угод між Україною, РФ і її бойовиками триває гра «хто кого обхитрує», розмірковує в своєму блозі на «Новому часі» політтехнолог Андрій Золотарьов. Це відбувалося ще до Парижа, ймовірно, продовжиться після. І історія з перенесенням бойовиками виборів прямо цього стосується.

Радше за все, колаборанти справді підуть на перенесення виборів, оскільки Кремлеві відверто не з руки давати Україні залізобетонну підставу для того, щоб звинуватити противника у зриві Мінських угод. Не та зараз ситуація.

Однак навіть виконання цих домовленостей розкриває масу інших проблем, починаючи з того, як буде прийнятий закон про вибори. Чи пройде він у Верховній Раді, але навіть якщо пройде – як проводити вибори на окупованих територіях за українським законодавством? Хоча б тому, що складно уявити собі, як на ці вибори піде, наприклад, «Свобода» або «Правий сектор». Адже у виборах за українським законодавством мають повне право брати участь всі зареєстровані в країні партії. Чимало підводних каменів, тому, боюся, організація виборів виявиться дуже розтягнутим у часі процесом.

Думаю, слід говорити навіть не про лютий, квітень-травень – це найбільш ранній термін, якщо, звичайно, вибори пройдуть за нашими законами. Тим не менше, не можна забувати, що це гра. Як з боку Росії, «ДНР» і «ЛНР», так і з боку України (якоюсь мірою).

Тому ймовірність нового загострення на Донбасі все ще існує. Досягнення домовленостей про вибори – позитивний крок, якщо, звичайно, перенесення виборів відбудеться, але це не перемога, як багато хто вже встиг оголосити.

Думаю, через деякий час ми отримаємо в тій чи іншій формі Мінськ-3. На мою думку, грудень стане найбільш кризовою точкою мінського процесу, і тоді ми дізнаємося, відбудеться пролонгація нинішніх домовленостей або ж з'явиться новий формат. До того, як розкриють карти, і ми побачимо реальні перспективи, чекати залишилося не так вже довго.