Ну нарешті :)

Я от все чекав, коли ж вата почне скиглити на мою адресу: "Вот ты раньше говорил только по-русски, а теперь предал родной язык, надел вышиванку и перешел на "мову", предатель" :)

Так вот, неуважаемые, вы очень невнимательно читали написанное мною ранее.

Я не раз писал, что в личном общении имею право и буду общаться на том языке, который мне удобнее, а в "официальной" ситуации непременно - на государственном.

И длительное время русский был для меня более привычным языком: я не был "официальным лицом", работал в русскоязычной прессе, с большинством друзей общался (да и сейчас общаюсь) на русском. И никто мне не указ, какой язык выбирать для общения с друзьями.

Але ставши директором школи (тим більше - спеціалізованої з поглибленим вивченням української мови), я маю виконувати закон і спілкуватися державною мовою.

І сталася очікувана річ: оскільки я став багато говорити українською, то через деякий час почав нею думати. І тепер мені простіше спілкуватися саме українською, якою (як з'ясувалося :) ) володію не гірше, ніж російською.

Тут нема жодної зневаги до російської, жодного "предательства": просто сформувалася звичка думати і говорити державною мовою.

Скажу більше: перехід на українську мову спілкування виявив дуже цікаву - і досить неприємну - річ, яку я раніше не міг бачити: саме тому що здебільшого говорив російською.

Справа в тому, що дуже багато ПОСАДОВИХ ОСІБ не виконують закон про мови. Я не міг цього помітити, коли ставив запитання російською - і отримував відповіді російською.

Але тепер, коли я про щось запитую ЧИНОВНИКА українською мовою, а відповідь чую російською, це викликає, м'яко кажучи, здивування.

Хоча навряд вата це зрозумієте :)

P.S. Агов, вато.. 
Я можу вільно і невимушено переходити у спілкуванні з російської на українську - і навпаки. А ви так можете? Ні? То хто з нас недолуге?