Третя виставка «Волонтерський воєнпром» демонструє очевидне згортання волонтерського руху. Значною мірою це пояснюється налагодженням процесів у Міністерстві оборони, і за це ми маємо подякувати Юрієві Гусєву, Неллі Стельмах, Давидові Арахамії та всьому волонтерському десантові. Є й інші причини: зниження інтенсивності бойових дій, певний рівень насичення предметами першої необхідності, втома значної частини активних волонтерів.

Аби це не перейшло в депресію і розчарування (а депресія завжди буває після того, як ти зробив свою справу на межі можливостей, і тепер ти більше не потрібен), хочу порадити волонтерам не зупинятися, а шукати нових справ, але водночас зменшити напругу і навантаження.

1. Хтось отримав надзвичайний управлінський досвід, і тепер може відкрити власний бізнес у будь-якій сфері. Сподіваюся, що податкова реформа, за яку ми б'ємося, суттєво покращить клімат.

2. Хтось зрозумів, що йому чи їй до вподоби громадянська активність. Пропонуємо долучитися до проекту просування найважливіших реформ в регіони, до якого ми скоро приступаємо. Або можна зайнятися переселенцями, там багато проблем, і держава не скоро щось зробить.

3. Хтось вирішив продовжити займатися військовим спорядженням, тож саме час поставити це на стабільну основу і перезаснувати українську військову промисловість на нових засадах. Ви не зможете випускати танки, але є багато речей, які ви зможете робити. Врешті, ви самі знаєте.