Рік тому ми започаткували роботу постійно діючого форуму, мета якого інформувати населення про те, що відбувається у нас в гуманітарній сфері. Цей форум розглядає найважливіші питання і проблеми гуманітарної сфери. І серед них мовне питання є визначальним.

Ми підготували на ім΄я Президента лист з проблем інформаційної безпеки держави. Для нас це єдина можливість апелювати до нього і суспільства. На зустрічі 22 серпня ми запитали у Петра Порошенка, чи будуть колись розглядатися гуманітарні проблеми в державі. Він пообіцяв, що після Генеральної асамблеї ООН буде формувати Раду з гуманітарних питань при Президентові України. Але ми знаємо з попереднього досвіду, що це формальний орган, який не буде вирішувати всіх тих проблем, що нас турбують.

Сьогодні мовне питання - це наріжне питання. Бо ніколи ще такою зрусифікованою не була Україна, як нині. І зрозуміло чому. Бо олігархи не відступляться від того, що вони започаткували.

Проблема національної безпеки широка, але гуманітарна складова є в ній визначальною для існування української нації. Днями у газеті «Слово Просвіти» була публікація Мирослава Левицького «Остогидла та злочинна «какая разніца». Оце головна форма, що панує всюди.

Особливо в бізнес-колах та інформаційних сферах: «Какая разница, на каком язикє».

Якщо ми втратимо найважливіше - мовну платформу, то будемо дуже швидко зрусифіковані, зденаціоналізовані. Тому питання мовні і питання гуманітарної складової - це питання нашої національної перспективи, і ми ніколи їх не обминатимемо.

Воєнна агресія - найсерйозніший виклик. На кін поставлено саме існування нації. Але одним з головних чинників у цій проблемі є питання інформаційного простору. Якщо ми його остаточно втратимо, якщо «какая разніца», якщо тільки «Вести» будуть по всій Україні, якщо «Голос столицы» буде по всій Україні, якщо всі сегменти національні, державні, які ще зберігають українське обличчя і є складовою української ідеології, будуть зліквідовані, то ми матимемо те, на шо, власне, й розраховує Путін.

Війна зовнішня закінчилась, розпочалася внутрішня. Внутрішня війна набагато серйозніша і набагато небезпечніша, бо тут непередбачуваний ворог, тут нерозпізнаваний ворог. Тут ворог, який наче не заховав обличчя за балаклавою. Він відверто постулює про те: «какая разніца».