Соцмережі, кажуть, стирають межу між публічним та приватним, підвищують небезпеку загостреної прозорості, і ми вже собі не належимо, і наші життя в усіх на долоні. Але соцмержі знають свої фільтри, і деякі емоції тут заборонені, хоч про це ніхто не скаже і ніхто не напише. Ти не можеш бути надто сумним, ти не можеш бути надто відвертим, ти не можеш говорити тихо, ніби ти сам на сам з кимось, тобі складно говорити про серйозне. Гострі емоції тут ні до чого, бо вони можуть поранити, а соцмережі мають бути безпечними у користуванні, вони не мають нести шкоди здоров'ю.

І тому коли тобі хочеться справжньої відвертості, ти закриваєш фейсбук, бо в тебе є речі кращі. Книги, наприклад.