Те, як політики і ті, хто стоїть за ними, можуть маніпулювати виборцями і результатами голосування, - не новина. Особливо в наших реаліях.

А що як у контексті майбутніх місцевих виборів поставити запитання інакше: яким маніпуляціям можуть піддаватися самі політики і як виборці можуть жонглювати результатами голосування?

ОРГАН ВЛАДИ

«Дві категорії людей недоступні моєму розумінню: люди, яким подобається повелівати, і люди, яким подобається підкорятися. Очевидно, я позбавлений якогось органу, що дозволяє отримувати насолоду від влади і підпорядкування», - писав поет Ілля Кормільцев.

Зупинімося на тих, кому подобається повелівати. Мабуть, саме «орган», що дозволяє отримувати насолоду від влади, рухає багатьма кандидатами в депутати і мери, які можуть виступати всього тільки слухняними виконавцями невидимої сили, що штовхає їх у політичну боротьбу.

Інакше кажучи, цей «орган» маніпулює багатьма політиками, змушуючи їх повірити, що досягнення влади подарує їм якщо не рай на землі, то хоча б його подібність.

І виплутатися з цієї маніпулятивної мережі політику, очевидно, набагато складніше, ніж не потрапити на політтехнологічні гачки, які закидають виборцям.

«ДАВАЙТЕ ПОГОВОРИМО ПРО ЦЕ»

Відповідно до теорії психолога Альфреда Адлера, автора поняття «комплекс неповноцінності», людина, яка прагне панувати над іншими, намагається таким чином компенсувати брак або обмеженість особистих здібностей.

Почуття неповноцінності, яке тягне за собою прагнення до домінування, проявляється у перші п'ять років життя людини. В результаті цього може розвиватися надкомпенсація і комплекс переваги.

Надкомпенсація - це перебільшення здорового бажання долати відчуття неповноцінності. Людина з комплексом переваги зазвичай хвалькувата, зарозуміла, егоцентрична, саркастична.

За Адлером, у відносно здорових людей воля до влади поєднується з прагненням до добробуту всіх людей. А для тих, хто слабо пристосований до життя, суспільний інтерес не має значення - вони поглинені особистими інтересами і бажанням панувати над іншими.

У теорії психолога Карен Хорні стверджується, що прагнення до домінування над іншими може мати під собою невротичну природу.

На її думку, невротики в європейській культурі прагнуть влади для особистого заспокоєння, і це пояснюється тим, що в західному суспільстві влада може забезпечити відчуття безпеки. Більш ніж актуально це звучить в нинішніх українських умовах.

А ось інший відомий психолог Еріх Фромм пояснював прагнення до переваги над людьми бажанням уникнути самотності.

За Фроммом, бажання домінувати в особистості зумовлюється аж ніяк не сильним характером, а, навпаки, нездатністю вистояти самому і жити своєю силою. Відповідно до цієї теорії, коли людина відчуває силу і здатність до самореалізації, у неї немає потреби панувати над іншими.

У свою чергу, психолог із США Дорвін Картрайт вважає, що прагнення влади у людини зводиться до загального прагнення володіти засобами задоволення особистих потреб і бажань.

А два інших американських психологи Девід Макклелланд і Девід Вінтер вважають, що деякі персони хочуть панувати над іншими, насамперед для того, щоб відчути гордість за себе і своє становище.

Загалом, люди, які прагнуть до влади, зокрема - політики, можуть піддаватися набагато більш глибинним самоманіпуляціям, ніж ті соціально-психологічні технології, за допомогою яких вони намагаються завоювати голоси виборців.

ЗОЛОТА СЕРЕДИНА

Тепер зупинімося на тих, хто голосує. Чи можуть виборці маніпулювати результатами волевиявлення? Виявляється, можуть.

Уявімо, що в мери українського міста N балотуються три кандидати - Шевченко, Мельник і Бойко (згідно зі статистикою, найпопулярніші прізвища в Україні).

Для трьох виборців переваги виглядають так: Шевченко кращий за Мельника, а Мельник ближче, ніж Бойко. Для двох інших голосуючих Мельник переважніше Бойка, а Бойко імпонує більше, ніж Шевченко. А ще двом виборцям Бойко подобається більше, ніж Мельник, а Мельник - більше, ніж Шевченко.

Якщо ці виборці проголосують, виходячи зі своїх перших переваг, більшість голосів отримає Шевченко, найгірший для чотирьох голосуючих. Але, якщо остання група підтримає другого за симпатіям кандидата, тріумфатором виявиться Мельник.

Як ми бачимо, за допомогою нещирих переваг виходить ефект найбільш оптимального голосування. Саме таким чином виборці можуть маніпулювати результатами волевиявлення.

Щоправда, на загальнонаціональному рівні це вимагає високого ступеня громадянської самоорганізації і народної солідарності.