"Ми вважаємо природним думати, що контролюємо своє життя, свої думки та рішення. І навіть ідея того, що нами можуть маніпулювати та скеровувати в потрібне русло – чи то купити пательню за акцією, чи то здійснити політичний вибір, – нам огидна".

Багатьом відома цитата, чи не так?

Що ж, у політиці, як у найзапеклішій війні, дієві і прийнятні всі засоби боротьби. Невдовзі країну сколихне сезон виборів. Спершу – президентські, далі – парламентські та місцеві. А це означає, що вдаватимуться до всіх можливих технологій: білих, чорних, сірих і зелених. І в умовах передвиборчих перегонів варто розібратися, які події та цифри справді мають вагу, а які є ілюзорним антуражем у створенні позитивного іміджу.

Ітиметься про модернізовану форму оруелівської thought police [поліції думок], яка діє на випередження – бо навіщо карати думкозлочинців, якщо можна самостійно ці думки формувати?

Ключові інструменти

Політики не цураються у своєму політичному дискурсі користуватися порадами нейролінгвістів, психологів, політконсультантів, аби покращити власну репутацію, затьмарити образ конкурента, та й зрештою змусити повірити.

Такі лінгвістичні та психологічні прийоми в політичній поведінці – це світова практика.

Пам’ятаєте цей відомий американський плакат часів Першої світової війни, де дядько Сем суворо вказує, що йому потрібен ТИ для армії США. Тепер давайте проведемо паралель у сучасність – у 2012 році під час передвиборчої кампанії штаб Барака Обами надсилав усім виборцям електронного листа, де була зазначена кількість людей із таким самим прізвищем, які вже зареєструвалися на вибори. Мені потрібен ти для виборів США.

Обама скористався прийомом соціального тиску, що спонукає зробити так само, як більшість. Англійською це зветься FOMO (fear of missing out) – страх лишитися осторонь. Простими словами це зветься сором.

Тому, коли чуєте дані попередніх соцопитувань, замисліться над тим, що це насправді – простий фактаж чи гра на вашому почутті "приналежності" до думки більшості. Бо якщо 70% "за", то, певно, кандидат того вартий. Ну, або ж йому просто належить джерело, де ці дані про опитування з’явились. Як варіант.

До речі, про явку на виборах. Що більший акцент кандидат робить на тому, що явка буде низькою, народ втратив зацікавленість тощо, він не завжди керується реальним настроєм виборців. Швидше за все, наголошує на тому, що кожен голос зараз важить значно більше, спонукаючи йти на вибори. І голосувати за нього, але про це наступні маніпулятивні прийоми.

Емоційне та підсвідоме – лінгвістичні ігри

Про очевидне писати нудно, але проплачені мітинги та подарована гречка – це теж своєрідна маніпуляція. Неприкрита, від того в наш час малодієва, але наявна.

Серед більш витончених видів маніпуляції можна згадати гру на людських емоціях, гру з підсвідомістю, гру з цифрами та статистикою.

Емоції – певно, найбільш дієва маніпуляція.

І це цілком просто пояснити – всі ми люди. Якраз те, що робить нас ними – емпатія, емоції, спустошеність тощо, – дає перевагу тим, кому це вигідно, на оволодіння нашими думками та судженнями.

Інформаційне перенавантаження зробило нас ще більш схильними до маніпуляцій, і завжди знайдуться ті, хто не посоромиться цим скористатися.

Недарма кажуть, що словом можна зцілити та вбити, бо воно дійсно могутнє. А ще ним можна маніпулювати, викликати почуття провини, жалю, співчуття, ненависті, патріотизму, любові. Та, власне, будь-чого, коли знати, яке слово чи слова обрати та який для них має бути бекграунд.

Найбільше впливу мають слова у певні переламні моменти життя країни, в часи революцій, масових занепокоєнь. Із цією метою політики часто звертаються до так званих алюзій – відсилок на слова історичних особистостей, яких люблять та поважають, і які колись так влучно передбачили майбутнє. Американські президенти постійно "грішать" у своїх промовах словами із легендарної "I have a dream", тексту преамбули до Конституції та цитатами з Біблії. Велич текстів має свій вплив на людей, оскільки озивається у їхній душі повагою, відчуттям чогось близького та знайомого. А що ближчий політик до електорату на емоційному рівні, то краще.

Читайте также: Обзор политической рекламы в Украине на выборах 2019

Зараз увесь світ уважно стежить за подіями у Венесуелі, знає про молодого Гуайдо. Безумовно, його обіцянки зрозумілі більшості населення планети, але обіцянки ніщо порівняно з почуттями, вкладеними, наприклад, у фразу: "They can cut a flower, but they will never keep spring from coming" (Вони можуть зрізати квітку, але весни їм не спинити). Майже дослівна цитата чилійського поета Пабло Неруди. Майже дослівна згадка про весну народів та арабську весну. Два "майже" проти одного "точно" – точного попадання в емоцію народу, що втомився від голоду, інфляції, війни, тоталітарного режиму і вірить, що весна настане.

У вирі страху, хаосу та репресій неважко пробудити гордість і гідність. Це дуже вправний спосіб знайти зв'язок із людьми та добитися їхньої прихильності. Та наскільки пустими виявляться згодом ці фрази – суцільна лотерея, щодо якої історія має пару відповідей.

Я – як ти!

Ще більш популярний спосіб наблизитися до електорату – поява в публічному просторі. Хтось заводить ютуб-канал, хтось щодня з’являється на міжнародних зустрічах у веселих шкарпетках, а хтось стає реальним мемом.

Комусь образ у мережі корисний, комусь, навпаки, ковфефе. Але! Завжди шукайте, що стоїть ЗА цим образом.

Невігластво – блаженство

Ще одним, дуже популярним прийомом, до якого вдаються політики, аби покращити свій імідж, є умовна гра на неосвіченості населення. Без образ, але невігластво – це блаженство. І переважно не для народу, а для політичних сил.

Коли нам розповідають про неймовірні економічні показники за останні п’ять років, треба хоча б років на 10 назад зазирнути – може, то якраз було верхівкою. А те, що зараз, – лише пагорб у низині, в яку ті показники почали скочуватися.

От зараз президент Трамп на кожному кроці каже про надзвичайні економічні показники в країні. Якщо точніше, лише до вересня минулого року газета Washington Post нарахувала 40 згадувань таких досягнень.

Цифри й справді гарні. Але от пан Обама стверджує, що це заслуги його адміністрації. І кому тепер довіряти? Хто виводить країну на новий рівень, а хто виводить із себе? Запитань більше, ніж відповідей, і так правильніше, якщо ви не плануєте найближчі сім діб провести, вивчаючи економіку як науку, аби дійти власних висновків.

Читайте також: Выборы президента Украины: кто лидирует на самом деле. Тайные данные соцопросов

Усі цифри і показники треба порівнювати і бажано не з тим, що пропонують, а з тим, що логічно. Можна ж сказати, що сьогодні кава в цьому закладі смачніша, ніж вчора. Але справа в тому, що насправді якісні напої готував бариста, який два місяці тому пішов. А сьогодні новий зрештою приготував прийнятний напій. Прийнятний, але не кращий.

Про свіже – "Париж палає у вогні революції"

Коли "жовті жилети" розбили першу вітрину на Єлисейських полях, більшість каналів взялася красномовно розповідати про надзвичайний стан, імпічмент Макрона та повторення Французької революції 1789 року.

Але до гучних заяв у ЗМІ народ уже майже адаптувався та здебільшого звик ділити все на два. Вірніше, не весь народ, а та його частина, що розуміє механізми впливу на свідомість, приймає ймовірність маніпулювання думкою громадськості та помічає підміну понять і фактів.

Інша ж частина із сумом сприйняла новину про те, що Париж стоїть буквально в руїнах.

Але такого ефекту можна добитися й у левової частки населення, якщо вправно обрати ракурс для фото, аби й справді все було в руїнах; так можна ескалувати факт і гарно підсилити реальність у потрібному руслі. А якщо ще попрацювати з емоційною складовою, записати декілька "жертв", тоді взагалі – джекпот. До речі, улюблена забавка російських ЗМІ.

Що робити?

Робити вибір, але виважено і критично. Те, що стосується сухих фактів, найкраще фільтрується інструментами факт-чекінгу. А те, що стосується емоцій і підсвідомих важелів впливу, фільтрують знання. Знання того, як працює політичний "мозок", які є підводні камені політичної психології та які є приклади маніпулювання громадською свідомістю з минулого, аби захиститися на майбутнє.

Це все частина громадянської освіти, яка потрібна для чесних виборів, чесного життя і чесного керівництва. Тож якщо знайдете пункт "посилення громадянської освіти" у програмі хоча б одного кандидата, придивіться. Але з недовірою, звісно.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram