Я не знаю, скільки точно голосів набирає Сапожко, але я розумію, що він переміг. Приїжджий чоловік з кримінальним минулим і сумнівними зв'язками, який навіть не живе в цьому місті, вдруге поспіль перемагає на виборах міського голови Броварів.

Протягом своєї каденції з 2010-го по 2015-ий рік він зробив усе можливе, аби в нормальній країні у нього були мінусові шанси змагатися за будь-яку виборну посаду. Він брав участь в усіх крупних земельних і бюджетних оборудках. Він змінював партії, як перчатки, на протилежні, лише щоб подобатись «смотрящим», він брав участь у фальсифікуванні не одних виборів. Він придушував демократію, переслідував журналістів, забороняв мирні зібрання. Він до кінця залишався вірним режимові Януковича і в день розстрілу Небесної сотні видавав нові квартири «Беркутові». Він з гордістю носив на собі георгіївську стрічку, яка стала символом колабораціонізму і «руского міра».

У критичні моменти він ховався за живою стіною із підлеглих жінок, а потім знову продовжував дерибанити місто. Про це знали всі: тисячі переглядів відео, сотні матеріалів в онлайні, сотні тисяч газет. Купа вбивчих фактів, які так ніхто і не спростував. Але за два роки після Майдану Бровари обрали собі Сапожка на ще один термін. У мене у зв'язку з цим запитання: а що ще повинен зробити броварський мер, аби броварчани сказали: «Ні, ця людина недостойна бути міським головою!». Що ще?

Якби не очікувані результати виборів до міськради, був би взагалі суцільний морок. Депутати в більшості своїй мають бути начебто декватними. Але очолить цю міськраду знову Сапожко. І я чомусь зовсім не впевнений, що навіть у цієї міськради стане політичної волі висловити Сапожку недовіру і таки відправити його у відставку.