Ось про що я сьогодні дізнався. Ця інформація мене настільки вразила, що я просто бачачи, що нічим суттєвішим на даний момент не можу допомогти, то вирішив хоча б поділитися нею. Дочитайте, не полініться!!!

Коли народжується дитина з інвалідністю, то в пологовому будинку батькам можуть запропонувати відмовитися від неї. Якщо батьки відмовляються від дітей з інвалідністю, то з пологового будинку їх віддають в дитячий будинок, якому вони перебувають разом з дітьми без інвалідності до 4 років (в деяких будинках до 7 років). Після цього віку всіх дітей оглядає комісія, яка визначає куди дальше переводити дітей. Огляд абсолютно не об'єктивний, бо він триває лише 15 хвилин! Комісія визначає дітей, які піддають навчанню і ні. Тих, що піддаються переводять в будинки інтернати, які підпорядковані Міністерству освіти, там діти живуть і навчаються. А дітей, які, буцім то, не можуть навчатися, віддають в інтернати, які Міністерству соціальної політики. Там дітей просто утримують, не навчаючи. В інтернати другого типу потрапляють переважно діти з інвалідністю. В свою чергу ці інтернати поділяються на 4 профілі: 1-2 профілі - для дітей, які можуть самостійно їсти, пересуватися, 3-4 профілі - для дітей, які без сторонньої допомоги не можуть нічого.
Сьогодні я дізнався про умови перебування в деяких таких закладах. Це - просто ЖАХ!

Вони розташовані в глухих селах, до яких важко добратися, щоб часом хтось цього не побачив.

В інтернатах 3-4 профілю, в яких перебували діти з важкою інвалідністю. На 16 таких дітей у закладі є лише одна(!) нянька, яка повинна усіх годувати, мити, переодягати і т. д. Зрозуміло, що одна людина не може чисто фізично належно справитися з цими обов'язками, тому ці діти лежать цілодобово у своїх ліжках, не бачачи білого світу, якщо вони могли колись хоч якось рухатися, то пізніше їхні м'язи просто переставали працювати. З ними не бавляться, не розвивають їх, годують мало не помиями - їжею, яка зовсім не підходить для людей, а тим більше з особливими потребами. Деякі з них, в яких порушена ковтальна функція мають важкі форми недоїдання, оскільки їх дуже важко нагодувати. Уявіть собі є особи, які в 27 років мають вагу всього 9,5 кг або в 11 років - 7 кг!!!!!! Вони просто лежать скручені калачиком в своїх ліжкам, це взагалі фантастика, як вони дожили в таких умовах. Також через неналежні санітарні умови в цих дітей купа інфекційних захворювань, воші і т.д.

З дітьми в яких легша неповносправність, тобто вони можуть самі пересуватися, їсти ситуація не краща. Вони живуть в таких самих антисанітарних умовах, в кімнатах бігають щурі, бавитися вони не мають чим і через те, що вони не розуміють, то можуть бавитися хвостом, який залишився від дохлого щура. Їм так само доглядальниця чисто фізично не може приділити всім уваги і тому часто дітей просто прив'язують до ліжок, щоб вони нічого з собою не зробили гіршого. Діти просто страждають!!!

Щоб такого не було, потрібно, в першу чергу, займатися з батьками та пояснювати їм, що дитина з інвалідністю - це не вирок, бо є заклади, які допомагають у таких питаннях.

А щодо дітей, які вже перебувають в тих закладах, то там, де вдалося це зафіксувати і звернутися до вищих органів, ситуація трохи покращилася. Але все ще далеко до належного рівні, бо наша влада, яка з самого початку не звертала уваги на дітей з інвалідністю, надалі це питання виносить на останні місця. А ще є мабуть заклади, до яких так і ніхто не добрався, діти продовжують страждати!!!