Передивився ще раз той список пропозицій по перейменуванню вулиць в Запоріжжі.

Знаєте, що я вам скажу. Це значно краще, ніж я очікував. Значно. Принаймні, від вулиць Івана Гутника-Залужного і Академіка Чабаненка у мене мороз по шкірі. І я зараз не перебільшую.

Перший - це той самий воїн, який загинув на Донбасі, і якого вся Україна знає через його діда. Пам'ятаєте те фото ветерана Другої світової із внуковим орденом? А другий - це мій університетський викладач. Я не буду розказувати про те, як його в радянські часи тягали в КДБ - по-перше, мало про це знаю, по-друге, сам по собі цей факт ще нічого не говорить.

А от те, скільки він зібрав матеріалу і написав книжок про Нижню Наддніпрянщину, про фольклор нашої місцевості, про мовні особливості нашого регіону ітд - оце от значить дуже багато.

(Віктор Антонович помер в лютому минулого року. А через два місяці наш курс зібрався на зустріч на честь 10-річччя закінчення універу. І перше, що ми зробили, зібравшись - вшанували пам'ять нашого викладача хвилиною мовчання.)

І взагалі - мені подобається, що в назвах повертається історія. Історія міста, історія краю. По-перше, повертають - хоч і не всі - назви часів Олександрівська. Уже плюс. Можна і треба сперечатися стосовно доцільности "Катеринославської" вулиці, але це теж не на порожньому місці взялося. Про всі інші, не обтяжені імператорськими іменами, назви і говорити нічого - прекрасно, що додумалися їх повернути.

Так само прекрасно, що в запорізьку топоніміку повертається менонітська історія Олександрівська. Це ж дуже значуща складова, про яку до останнього часу пам'ятали хіба такі божевільні (в хорошому смислі) ентузіасти, як Roman Akbash. А тепер знатимуть всі. І про Розенталь, і про Нібура, і про Тіссена.

Деякі назви мені не подобаються, так. Деякі мої пропозиції не пройшли - наприклад, я пропонував Ленінський район перейменувати у Правобережний, а Орджонікідзевський - у Центральний. (Там Дніпровський і Вознесенівський відповідно.)

Жовтневий в Олександрівський - так, але це настільки очевидно, що тут моєї особистої заслуги і немає, кожен, хто хоч трохи знає історію міста, запропонував би такий варіант.

Деяких знакових персонажів з історії міста, навіть з радянської її частини, незаслужено забули - абсолютно згоден з Романом щодо Нечипора Дейкуна. Ця людина все своє життя прожила біля нашого "700-літнього дуба", була його хранителем, кажуть, ще в часи махновців Дейкун там хазяйнував.

Треба було б Шушенську (вона якраз до дуба веде) перейменувати на його честь.

Але в цілому - я б поставив четвірку за той список. Ну, і окреме "дякую" за вулицю Валльмана - будемо тепер розказувати, що то Порошенко проплатив перейменування (Валльман, Вальцман - хто там розбереться, хехе).