Останнім часом відразу декілька провідних європейських політиків запропонували Володимиру Путіну співробітництво в рамках «Європейський Союз - Євразійський економічний союз». Ідея такого формату полягає у створенні зони вільної економічної торгівлі «від Лісабону до Владивостока».

Відповідні пропозиції офіційно лунали від Ангели Меркель, віце-канцлера Німеччини Зігмара Габріеля, а також були викладені в листі президента Єврокомісії Жана-Клода Юнкера до російського лідера. Не дивлячись на те, що свого часу Путін сам виступав з подібною ініціативою, нині Кремль категорично відмовився йти на відповідний крок. Причиною стала умова ЄС, яка передбачає необхідність виконання Москвою зобов'язань по мінському процесу. Тобто, Росія має залишити в спокої Україну, а натомість отримає бонус у вигляді зони економічної торгівлі з ЄС.

Постає питання: невже Україна, а точніше та її частина, яку Росія окупувала, настільки важлива для Путіна, щоб свідомо йти на такі жертви? Невже заради Донецька, Луганська і Севастополя варто позбавити себе прихильності Європи і вигоди від співпраці з нею?

Зовсім ні. Все значно простіше, адже російська економіка в її теперішньому стані не складе ніякої конкуренції європейській. Запровадження ЗВТ з Євросоюзом означатиме, відтак, гру в одні ворота, за якої Європа розширить свій економічний вплив до Владивостока. Тому, розуміючи, що в конкуренції він програє, Путін обирає конфлікт. В умовах чесного відкритого змагання він і збудована ним система приречені на невдачу, тому ворожість і конфронтації - це не стільки інструмент розширення впливу і утвердження могутності, скільки єдиний засіб самозбереження для господаря Кремля. Крім війни, шантажу і тиску Путін більше нічого не вміє. Йому комфортно виключно в тих умовах, які пропаганда називає духовними скріпами, єдністю влади і народу, руською весною та підйомом з колін, тоді як у світі все це зветься авторитаризмом, ксенофобією і зомбуванням населення.

Відповідно Європі слід усвідомити, що співпрацювати з путінською Росією на нормальних конкурентних умовах просто неможливо. Все, що Путін має - висока підтримка та необмежені повноваження - побудовано на скріпах ворожості, насамперед, до тієї ж Європи. Отже, жодна конструктивна пропозиція апріорі не влаштує Кремль. А от за прояв недружніх стосунків у Москві лише подякують, оскільки це тільки посилить консолідацію росіян довкола ідеї боротьби із зовнішнім ворогом.