Багато аналітиків критично оцінили той факт, що ЄК зволікає з оприлюдненням висновків про підготовку України до безвізового режиму з країнами Шенгенської зони. Певною мірою вони мають рацію, адже згаданий Звіт очікувався 15 грудня. Дехто навіть намагався пояснити це «недоробками» української сторони - таке собі «посипання голови попелом». Зранку того дня у ЗМІ була поширена начебто випадкова інформація про позитивні висновки одного з високопоставлених єврочиновників. Однак, після обіду ця інформація як мінімум не була підтверджена. В результаті - Звіт не оприлюднено. А потім офіційно заявлено, що згаданий звіт планувалося і буде оприлюднено до кінця грудня.

Згадана ситуація, певною мірою, додатково свідчить про реальне ставлення до України з боку ЄС - доволі принизливе, адже важко собі уявити подібне коли би мова йшла про, наприклад, США чи навіть Росію. Що стосується загроз неконтрольованої міграції з України, у ЄС давно підрахували, що суттєвого збільшення такої міграції не буде, оскільки в більшості українців здебільшого бракує грошей для в'їзду на територію країн Шенгенської зони.

Тобто, реальних причин не надавати Україні безвізового режиму немає.

Водночас, крім нав'язаного нам відчуття меншовартості, варто звернути увагу на недопрацювання насамперед з нашого боку: і влади, і експертів, і ЗМІ. Адже значна частина громадян України не задумуються над тим, що безвізовий режим в'їзду в країни Шенгенської зони не означає «безконтрольний в'їзд», тобто - ліквідації західних кордонів України. А дехто з наших навіть намагається зарання виправдати брюссельських чиновників - мовляв, «безвізового режиму нам не дадуть, оскільки через війну в нас не контролюється велика ділянка українсько-російського кордону». Таким чином формуються надумані, сумнівні приводи для європейської сторони відмовити Україні у безвізовому режимі, тобто не надати нам чергового євроінтеграційного сигналу.

Насправді ж, як вже згадувалося, безвізовий режим не означає безконтрольний. Перетин українсько-шенгенського кордону передбачає контроль українським та європейськими відповідними службами. Пункти перетину західного кордону ніхто не збирається скорочувати. Саме про це свідчить те, що, наприклад, Польща надає Україні фінансову допомогу для облаштування і розбудови пунктів перетину українсько-польського кордону. А поляки рахувати гроші вміють і викидати їх не будуть. Тобто, створення нових і осучаснення існуючих пунктів прикордонного контролю (окремо українською стороною чи спільно з європейською) відбуваються безвідносно до того яким є право громадян, що перетинають кордон - з візами у паспортах чи без них. Більше того, ніхто не піддає сумніву право європейської сторони посилювати режим кордону і контролю на ньому, використовувати різні бази даних тощо.