Спостерігаючи за останніми подіями на верхах української політики та переглядаючи популярне відео із засідання Національної ради реформ, зробив для себе кілька висновків.

Перш за все, незрозуміло, забиратися з якої країни пропонують одне одному учасники конфлікту, які на урядовому засіданні спілкуються російською мовою. В тому числі і президент. Чи російською легше лаятися?

По-друге, розумію більшість українців, які або не підтримують обидва боки протистояння, або ж більше симпатизують Саакашвілі. Бо одна справа якісь одиночні порушення в одеському припортовому, а інша – безсистемна і навіть злочинна робота уряду. Претензій до Кабміну за останні роки накопичилося стільки, що вже жодні слова Яценюка чи членів його уряду просто не сприймаються. Українці стали жити втричі гірше, натомість обіцяних реформ ніхто запускати не збирається. Хіба що в поліції, та й то лише в низовій ланці. Що змінилося на верхах – незрозуміло. І тому дуже б хотілося, аби урядовці так пристрасно сперечалися, лаялися і билися за питання: як підняти рівень життя українців, як зменшити тарифи на газ, як ефективно запровадити реформи. Натомість вони гризуться лише за те, хто в кого більше вкрав.

Однак, напевно, найбільш показовою є мовчанка президента. Він ніби не має із цим нічого спільного. І так вже майже два роки у владі мовчать про винуватців розстрілів на Майдані, про олігархів, які грабували і грабують країну, навіть про Донбас та Крим потроху почали забувати. А тим часом, поки урядовці з'ясовують стосунки, відроджуються в прямому і переносному значенні колишні регіонали. І подібне ми вже з вами переживали. Теж була революція. Теж були сварки та конфлікти, розчарування... І чим це все завершилося?