11 грудня Кабінетом Міністрів поданий до Верховної Ради Законопроект про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо стабілізації фінансового стану держави та удосконалення окремих положень соціальної політики). Зміни, які пропонуються, назвати «удосконаленням» вкрай важко, швидше - навпаки. Мені цікаво, чи знають в Кабміні як зараз в Украні живуть сім'ї із дітьми?! Чи відомо, що кожна друга багатодітна родина живе за межею бідності, а коли в родині з'являється дитина, ризик зіткнутися із бідністю автоматично збільшується на 50%?

Питання, швидше риторичне, бо, проаналізувавши зміни, які пропонує внести Кабмін, для мене очевидно - зекономити державні кошти вирішили за рахунок дітей. Основне з того, що пропонується:

1) Організацію харчування дітей та вихованців у дошкільних та загальноосвітніх закладах передати на місцевий рівень та за кошти місцевих бюджетів.

(Очевидно, що місцеві бюджети «не потягнуть» фінансово, тобто харчування або не буде взагалі, або воно здійснюватиметься за кошти батьків).

2) Дозволити органам місцевого самоврядування самостійно визначати розмір плати за харчування дітей в дитсадках ( зараз батьки платять 60% від вартості харчування у містах та 40% - у селах)

(У більшості випадків, це буде 100% оплата за рахунок батьків);

3) Скоротити школи орієнтовно на 5%, підвищити наповнюваність класів, груп

(В першу чергу, під скорочення попадуть сільські школи, при цьому кошти на шкільні автобуси не закладаються. Хто і як забезпечуватиме підвезення дітей до шкіл невідомо).

4) скоротити на 10% працівників загальноосвітніх навчальних закладів

(Якщо в школах де-факто не буде харчування, можна припустити, що саме працівників їдалень та обслуговуючий персонал скоротять в першу чергу. Вчителів це теж не омине, бо закриття шкіл і збільшення учнів в класах приведе до скорочення педагогів).

5) Із 1 вересня 2016 року не здійснювати фінансування за рахунок освітньої субвенції загальноосвітніх навчальних закладів, кількість учнів у яких складає менше 25 осіб.

(По суті, це ще один спосіб закрити школи, бо, знову ж таки, більшість місцевих бюджетів не зможуть їх фінансувати).

6) Скасувати мінімальний розмір допомоги на дитину одиноким матерям та на дитину, чиї батьки ухиляються від сплати аліментів (зараз він не може бути меншим 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку).

(Рік тому вже було скасовано допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку та зменшено розмір допомоги при народженні другої та третьої дитини ).

7) Рішення про пільги багатодітним сім'ям на безоплатний проїзд приймати органам місцевого самоврядування та за здійснювати рахунок місцевого бюджету.

(Багатодітні родини ризикують залишитись без вказаних пільг. Нагадаю, що раніше вже було скасовано пільги у 50% на оплату комунальних послуг).

Отже, проводиться цілеспрямована кампанія по закриттю навчальних закладів. І не зрозуміло, як це може допомогти підвищити якість освітніх послуг та точно не може бути частиною реформи системи освіти, про яку останнім часом так багато говориться. Цей законопроект вже викликав негативний резонанс у суспільстві, та це і не дивно, адже у разі його прийняття, ми ризикуємо погіршити і без того скрутне становище сімей з дітьми, зіштовхнутися із закриттям малокомплектних шкіл у невеликих селах та ін. Якщо ми закриваємо малокомплектну школу в селі, то хотілось би побачити, яким чином діти із села будуть добиратись до найближчої школи: по якій дорозі їхатимуть, яким транспортом, які гуртки відвідуватимуть.

До мене щодня надходять звернення, в яких люди описують скруту, в якій опинились. Наприклад, багатодітна родина з 3 дітьми виживає на 3-4 тис. грн., одинока мама отримує 400-450 грн. допомоги від держави і при цьому має не лише прогодувати і одягнути дитину, а ще й сплатити комунальні послуги. Ці історії реальні, це життя звичайних простих сімей. Я сподіваюсь, що народні депутати будуть мудрими і під час голосування виключити із законопроектів усі норми, які погіршать життя дітей. Я розумію, що діти з забезпечених сімей навряд чи відчують вказані вище зміни в законі, але від голосу кожного депутата сьогодні залежить рівень життя мільйонів дітей по всій країні, чиї сім'ї рахують кожну копійку.