Через кілька місяців настане трагічна для України річниця - два роки з початку бойових дій на Донбасі. Весь цей час дипломатичний корпус держави докладав максимум зусиль, аби міжнародні партнери надали нам летальну зброю для протистояння бойовикам і російській армії. Однак сьогодні, після двох років наполегливого випрошування, слід зрозуміти одну вкрай просту істину - жодна країна не надасть нашій державі смертоносного озброєння для боротьби з Москвою, перш за все тому, що це опосередковано зробить таку країну військовим ворогом Путіна. Єдина надія України - це союзник, якому нічого втрачати. І цим союзником є ми самі.

Тому керівництву держави варто залишити завідомо безрезультатні офіційні та неофіційні звернення до західних союзників і нарешті забезпечити себе необхідною зброєю самотужки. Україна має неабиякий кадровий, інфраструктурний і сировинний потенціал в оборонній сфері для того, щоб розробити свою власну - сучасну і високоточну - зброю. Більше того, наші можливості дозволяють налагодити потужне оборонне виробництво, яке не лише покриє внутрішні потреби, а й може збагатити національну економіку за рахунок експорту зброї. За потенціал краще всього говорять цифри: за 9 місяців поточного року чистий прибуток Укроборонпрому склав 1,6 млрд. гривень. Це при тому, що бюджетне фінансування оборонної галузі щороку тільки зростає, а значить, можливість вкладати ресурси в розробки є.

З одного боку, розвинуте військове виробництво для власної армії зробить Україну фактично неприступною для Росії, яка буде змушена платити надто високу ціну за подальше вторгнення. З іншої сторони, прибуткова торгівля якісним озброєнням має шанс перетворитися на локомотив, який допоможе витягнути економіку країни з кризи. Тож, нині вкрай важливо працювати не над тим, якими аргументами переконати партнерів надати Україні зброю, а над привабленням масштабних інвестиційних проектів в оборонну промисловість, і самим робити знаряддя захисту від зовнішньої агресії.