Висновки з полеміки останньої доби.

Дуже багато людей не розуміють, що таке журналістика, навіщо вона, що вона робить і чого вона не повинна робити. Від необхідності пояснювати абеткові істини людям із вищою освітою просто опускаються руки.

Ми не змогли пояснити стандарти інформаційної журналістики навіть своїм колегам, і тепер сама ідея нейтральності у висвітленні бойових дій викликає в них обурення і подив.

Дискусія про те, якою має бути журналістика часів війни, якими словами треба говорити про війну на Донбасі, відбувалась камерно і не була помічена значною частиною колег і зацікавлених. Тепер вони радісно вриваються в цю дискусію, пропонуючи найпростіші рішення: або ти називаєш ворога ворогом, а наших нашими, або ти сам ворог.

Ймовірно, внаслідок цієї полеміки в нашій і без того не надто цілісній професійній спільноті поменшає корисних зв'язків і побільшає ворожнечі, нерозуміння і внутрішньої напруги.

Я все ще вважаю співпричетну журналістику варіантом норми, але бачу, що адепти співпричетної журналістики не готові визнати нейтральну журналістику не те що нормальною, але навіть прийнятною. Це означає, що ще є про що говорити. Аби тільки хтось хотів слухати.