Ніщо так не об'єднує націю, як спільний ворог. Але ворогів, як і друзів, ще треба заслужити. Уявіть собі, яке нудне життя у швейцарців! Друзі є, переважно за розрахунком, а ворогів катма. Про що поетам писати?

З ворогами у нас проблем нема. Їх так багато, що ми навіть не встигаємо реагувати на них. Реакція, зазвичай, хвилеподібна - напливами. Не встигла відкотитися хвиля обурення зросійщеним телебаченням і присутністю українських звйозд на "Галубом аганькє", як не забарилася свіжа хвиля обурення мапами Coca-cola і Pepsi.

Заклик до бойкоту - це така скромна реакція, яка принесе насправді дуже мало плодів. Згадайте, що ми вже це проходили: бойкот російських товарів. А вони все ще є, і були б ще довго, якби вже держава на законодавчому рівні не ввела ембарго. Бойкот уже два роки собі тривав, а в супермаркетах не переводилися російські горілка і пиво. Хтось же ж їх купував. Комусь же вони були до смаку.

Я б радо приєднався до бойкоту кока-коли, але я її не п'ю. І жодної-прежодної солодкої хімічної газ-бульки до писка не беру. І жахаюсь, спостерігаючи за мирянами, які оцю всю отруту, в якій навіть цукру нема, а глюкозний сироп, вливають в себе літрами.

Якось у Нью-Йорку я бачив товстелезного молодика, якому стало погано, і він втратив свідомість просто під торговим центром. В його руках була кока-кола. Тобто цей товстун навіть не усвідомлював, що при своїх габаритах він таку атаку калорій може й не витримати.

Швендяючи університетськими містечками Америки, я бачив табуни товстунів, які ходили, мов качки, перевалюючись з одного сальцесона на другий. Усі - і білі, і чорні. Найменше товстунів я бачив лише серед китайців. Мабуть, вони були мудрішими і не жерли того фаст-фуду, який самі ж і виготовляли, і не пили того пійла, від якого жиріють.

Ну, добре. Я не п'ю, але ж бойкотувати хочеться. Я ж не можу не підтримати всенародний рух протесту. І я знайшов вихід. Мій малий любить кока-колу. Правда, він п'є її дуже рідко, може, разів п'ять на рік. От він і буде бойкотувати її під моїм чутливим керівництвом. Отак і виховується патріотизм. Злий і агресивний.

Добрим патріотизмом ми уже ситі.

Натомість сподобалася мені думка Андрія Куркова. Ну, наче мені з язика висмикнув: "Будьте честными! Признайтесь, что вы никогда не любили, а, возможно, и не пили кока-колу! Ведь когда любят по-настоящему, то прощают всё. По крайней мере первые несколько лет!

Кстати, напиток, в котором за три дня можно растворить живую "нашу рябу" априори является оружием! Главное, чтобы это оружие попало в наши руки, а не в руки врагов!

И если вас предал тот, кого вы не любили, то это не предательство! Это так, попытка вылезти из-под льда собственной глупости одновременно через две лунки!"

Тобто бойкот бойкотом, але не варто покладати на нього надто рожеві надії. Не думаю, що американці страшно цим переймуться. Російський ринок для них куди вигідніший. От вони зважили усе, розміркували і дійшли висновку, що краще задовольнити Росію "правильною" картою, аніж прогинатися перед Україною. Тим більше, що уроки нашого грандіозного бойкоту російських товарів давно вивчені і скидаються на великий пшик.

Хоча раз на раз не випадає. Може, цей бойкот нам і вдасться, якщо будемо принциповими, організованими і послідовними. але про яку послідовність і принциповість може йти мова, коли до участі в тендерах на державні закупки для ЗСУ Міністерство оборони і СБУ допускає російських імпортерів? Парадокс. Воно, звісно, й закону такого нема, щоб не допустити. Але ж війна!

А так між нами, то проблема з Coca-cola - мурашиний писк. Чомусь не вибухнув інтернет всенародним обуренням на дії представників Московського патріархату в Україні. Ця п'ята колона продовжує працювати на ворога, не криючись. А як виглядає бойкот проти них? Та ніяк.

Ось на Різдво почне уся країна співати коляди. А звідки ті коляди походять? З "Богогласника" 1790-го року, який уклали ченці Почаївської лаври. І лавра у той час була греко-католицькою. Тобто уся країна від Заходу до Сходу співає греко-католицькі коляди. І навіть вірні УПЦ МП співають ці коляди. Греко-католицькі, а не православні! А глава цієї церкви вважає, що Крим сам по собі відпав від України, і ніхто його не захоплював. І на Донбасі російських військ нема. Про його ставлення до української мови усім теж відоме. Як і ставлення до загиблих на Сході героїв.

І де наш всенародний гнів? Де наша нестримна лють? Де бойкот?

Чому усі наші лаври й досі в руках наших ворогів? Коли почнемо їх визволяти?

Справді, це дивує, як нас сильно розгнівала американська фірма. Весь інтернет просто шипить кока-колою. Але п'ята колона в образі УПЦ МП такого гнівного шипіння чомусь не викликає. Хоча саме тепер якраз і найзручніший час, щоб об'єднати усі православні церкви в одну помісну.

На цій обнадійливій ноті вітаю усіх з Різдвом Христовим та йду узвар варити.