Справа про вбивство Олександра Литвиненка міфологізується на очах, до того ж породжує питання і навіть марні сподівання у багатьох людей. Тому є потреба з'ясувати, що ж насправді сталося цими днями у Великій Британії.

Розслідування причин смерті Олександра Литвиненка відбувалось у звичайному порядку з листопада 2006 року, і доволі швидко було встановлено, що він був отруєний радіоактивним полонієм. У 2012 році суддя Роберт Оуен отримав доручення на судове розслідування. Справа зачіпала державні інтереси, адже використання злочинцями радіоактивної речовини було небезпечним для багатьох людей. Утім суд не міг ні заслухати ряд таємних матеріалів (закриті засідання заборонено законом), ні вилучити їх зі справи.

Тоді суддя Оуен запропонував провести публічне розслідування замість судового розгляду. Таке розслідування проводиться, коли якась подія викликала або здатна викликати громадське занепокоєння. І в його ході можливі закриті засідання. Уряд без ентузіазму поставився до такого перебігу справи, і лише наполегливість удови загиблого Марини змусила міністра внутрішніх справ ухвалити відповідне рішення.

Отже, це був не суд. Сер Р. Оуен вийшов на пенсію через пару місяців після призначення публічного розслідування. Тому він міг очолити публічне розслідування уже не як суддя, а як авторитетний представник громадськості. До комісії було залучено ще декілька юристів. Представлені комісією факти-докази, як уважають юристи, є бездоганними з позицій і доказової сили, і юридичної техніки. Смертний шлях Олександра Литвиненка простежено буквально по хвилинах. Точно відомо, що, де, коли і яким чином здійснено.

У тексті висновків є слово probably, яке російською перекладено так: «по всей вероятности». Воно стосується замовника/організатора вбивства. В англійській мові є багато слів, що виражають різний ступінь ймовірності події. Використані у доповіді слова probably, strong probability означають, що автори доповіді впевнені у своїх висновках на 95 % і можуть представити відповідні докази.

Результат розслідування представлено у формі доповіді, яка представлена спочатку міністру внутрішніх справ, а по спливу 48 годин - Палаті громад. Майже відразу доповідь було опубліковано на веб-сайті розслідування.

Ця доповідь не є вироком і взагалі не є правозастосовчим актом. Висновки комісії носять рекомендаційний характер. Утім доповідь може стати підставою для кримінального переслідування, чому уже з'явилась інформація про видання ордерів на арешт Лугового та Ковтуна.

Якими є наслідки доповіді для замовників/організаторів злочину? Жодних юридично значущих. У глав держав є, як відомо, імунітет. Але є така маловідома нашому політикуму, ба навіть пересічним громадянам, штука, як public morality. Представлені у доповіді факти роблять цих персон нерукопотиснутими. Чи будуть працювати ці моральні норми у випадку з очільниками ядерної держави, на газовій голці та хабарях якої досі сидить чимало політиків у європейських країнах, побачимо.

Що все це дає Україні? Ця доповідь дає нашим союзникам більше підстав не вірити особі, ключовими словами промов якої протягом останніх двох років були: їхтамнема, букненаш, зате кримнаш і тому подібні фразеологічні звороти.

Що робити українцям? Зберігати спокій, чистити кулемет та любити Україну.