У російському Міненерго вперше визнали, що за умови ціни в $20 за барель нафти країна недовго житиме, зазначає в своєму блозі на "Новому часі" економіст Ігор Бураковський. Аби компенсувати втрати, пов'язані з обвалом цін, Росія має продавати на зовнішньому ринку більше чорного золота. Інакше кажучи, якщо раніше один барель нафти коштував $120, а зараз – $20, то для того, щоб досягти колишнього рівня надходжень, потрібно продавати вшестеро більше.

Постає питання, чим це компенсувати? Теоретично можна компенсувати розширенням продажу, але з цього живе не тільки РФ: є ще, наприклад, Саудівська Аравія й Іран, який готується вийти на цей ринок. Тож цей підхід обмежений.

Крім того, щоразу, коли вартість нафти падає, з'являється проблема, пов'язана з ціною видобутку або, простіше кажучи, собівартістю. Споживач бачить, що у вас барель коштує $20, а на зовнішньому ринку – $15. Звісно, він придбає у тих, хто продає дешевше. Постає питання, як довго компанія зможе працювати з цінами нижчими, ніж собівартість видобутку, фактично субсидуючи споживача?

Для Росії проблема полягає ще й у тому, що бюджет багато в чому зав'язаний на нафтові гроші, за допомогою нафтових доходів фінансувалася безліч статей державних витрат.

За фактом, один зі стовпів, на якому базувався добробут Росії, сьогодні руйнується. Таким чином, у країни в короткостроковій перспективі виникають проблеми. Економіка не диверсифікована: якби крім нафти була, умовно кажучи, своя Кремнієва долина або виробництво будь-яких літальних апаратів, то нинішнє падіння цін на нафту було б болючим лише для окремого сектора економіки. Але оскільки цей сектор традиційно є провідним, то в країни виникають складнощі.

Навіть більше: оскільки в сучасній економіці різні ринки взаємопов'язані, то падіння цін на нафту як один із видів енергетичної сировини призводить до падіння цін на газ. Це ж відбувається з вугіллям. Який сенс купувати дорогий газ, якщо я можу купити відносно дешеву нафту? Чому я, як раціональний покупець, маю купувати дорожчий продукт? Нерозумно.

Із газом ситуація, до речі, не менш складна, ніж із нафтою. Росія втратила великий український ринок, а країни Західної Європи намагаються мінімізувати свою залежність від російського "блакитного палива". Ба більше, ми пам'ятаємо, як кілька років тому чимало європейських компаній вигравали позови в "Газпрому" з вимогою знизити ціну. Є також проблема з реалізацією знаменитого газопроводу "Сила Сибіру", призначеного для постачання російського газу в Китай (у самій Піднебесній виникають проблеми в економіці).

Так, певний час Росія може сидіти на "хлібі та воді", але довго на такому харчуванні не просидиш. За таких умов країна не розвивається.