Надходить пора сесійних засідань Верховної Ради, і президент Петро Порошенко нагадує депутатам домашні завдання. Мусите, мовляв, ухвалити закон про нульове декларування.

Про цей законопроект один із авторів, керівник фракції «Блоку Петра Порошенка» Юрій Луценко говорив наприкінці 2015 року. Його ухвалення дозволить, як висловився, «зняти гачки силовиків з вітчизняних підприємців». Проте документ ліг під сукно. Почати «жити по-нульовому» не вийшло.

Натомість шило з мішка вилізло інше. У бюджетну ніч депутати підтримали поправку щодо електронного декларування активів, запровадження якого відтерміновується до 1 січня 2017 року. І коли зчинився галас, усі гучно билися в груди, що це помилка, що цю поправку скасують, інакше безвізового режиму вік не бачати.

І досі б'ють. Щоправда, ставлять нові умови. Бо чимало речей в українській популітиці мусять триматися за руки. Той самий Юрій Луценко відкидає сумніви, що парламент відновить електронне декларування, але депутати мають паралельно ухвалити закон про нульове декларування. Така-от позиція БПП: ми покажемо своє, але ж і ви кишені вивертайте.

А чом би й ні! Навички виживати за будь-якого знецінення гривні наші люди удосконалили до 81-го рівня, не нажахати. Але мені, наприклад, цікаво, що це за п'ять тисяч книжок, про які Юрій Віталійович якось спересердя згадав, що мусить їх задекларувати, коли закон набуде чинності. Це, бува, не ощадні книжки? Я ось читав недавно, що коли банк не віддає депозит, то спритники дроблять вклад, щоби отримати відшкодування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Що ближче насуватиметься голосування, то більше нас залякуватимуть розпачливим «закон затягне пасок по сам хребет». І робитимуть це ті, кому насправді є що показати. Можливо, аби провалити законопроект, навіть посилатимуться на якесь соціологічне дослідження, результати якого вказуватимуть на соціальні потрясіння, ймовірні у разі позитивного голосування у Раді. Або ж учергове спишуть на війну на Сході. У нас полюбляють грати на контрастах. Генерали можуть годинами запевняти з телеекранів у нечуваній власній заслузі у всеосяжній забезпеченості війська, а солдати, виведені з фронтового горнила у тил посеред зими, обживають чисте поле. Гадаєте, бійці 53-ої окремої механізованої бригади зі своєю декларацією нульової відповідальності міністерських тиловиків перед захисниками одинокі? Ту ж дорогу з передової через полігон у Черкаському на Дніпропетровщині на «Широкий Лан» під Миколаєвом, тільки двома місяцям раніше, подолали й мої побратими з 3-го окремого танкового батальйону 54-ої бригади. Зимували в таких же дірявих наметах. І коли їм запропонують задекларувати щось по-нульовому, тугих «заначок» не дочекаєтесь - усе давно проковтнула війна. Але напевне не сподівайтеся, що задекларують довіру. До політичних корупціонерів її нема і поготів.

Але щоб надійніше почуватися, керівництву пропрезидентської фракції слід було зв'язати ухвалення законопроектів про декларування у пакет зі скасуванням депутатської недоторканності. Цього іспиту ще жоден український парламент не пройшов.