За справедливість варто боротися.

Я про себе.

Українська феміда із вигадливими вигинами – мене не повідомили і не запросили на розгляд касаційної скарги, а отже – без моєї присутності – прийняла остаточне рішення у справі про моє неправове звільнення з посади Генерального консула України в Стамбулі. І рішення позитивне.

Юридичною мовою Вищий адміністративний суд України 1 грудня 2015 року (!) виніс таку ухвалу: "Касаційну скаргу Міністерства закордонних справ України залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року у справі за позовом Богдана Васильовича Яременка до Міністерства закордонних справ України про визнання дій протиправними та скасування наказу – без змін".

Програвши судовий процес, Міністерство закордонних справ України в особі заступника міністра, керівника апарату В. В.Пристайка, 5 лютого 2016 року підписало наказ скасувати рішення Міністерства від 16 грудня 2013 року "Про відкликання Генерального консула України в Стамбулі Б. В. Яременка".

В. Пристайко, дякувати йому, не полінувався особисто передати мені цей наказ учора, 10 лютого, під час засідання Громадської ради Комітету у закордонних справах.

Таким чином, на сьогодні остаточно встановлений в судовому порядку факт, що моє відкликання з посади Генконсула було неправовим рішенням. Це рішення скасоване.

Це важливо.

Це важливо для мене, бо я довів те, у що вірив.

Це важливо для тих, хто вірили в те, що і я.

Це важливо для моєї родини, бо те, що їхній батько не якийсь порушник чи злидар, яким можна попихати, тепер установлений неспростовний факт.

Це важливо для співробітників МЗС, бо тепер вони знають, що їх не можна звільняти за громадянську позицію і тому, що так вирішив міністр.

Це не кінець справи.

Для мене справедливість наступить тоді, коли будуть названі і за змогою покарані ті, хто спричинив порушення моїх прав.

У мене є підозра, що цими посадовими особами могли бути колишній міністр закордонних справ Л. Кожара, колишній заступник міністра А. Олефіров.

Як зробити так, щоб вони були покарані чи щонайменше визнані порушниками, я буду радитися з адвокатом. Можливо, доведеться пройти через ще один позов до МЗС України.

Я не відступлюсь.

Ну, і знову приймаю привітання зі призначенням на посаду Генерального консула України в Стамбулі.)