8–11 січня ми почули багато версій і різних спекуляцій. Після того, як Іран визнав факт ракетної атаки на літак МАУ, ми можемо зробити якісь проміжні підсумки в історії та поставити декілька запитань.

Тут не буде нічого про двигуни літаків і принципи роботи ракетних комплексів.

Тут буде про комунікацію влади як інструмент управління під час кризової ситуації. Будуть питання, на які президент Зеленський і його підлеглі не дають відповідей. Запитання ці виникли внаслідок суперечностей, породжених саме комунікаційними зусиллями влади. Я не беру на себе роль експерта. Просто вказую на суперечності заяв і дій.

Хто дав українському посольству наказ заперечити версію про ракетний удар?

Питання щодо рішень посадовців і комунікації навколо питання. Це початок кризи. Її найкритичніший момент у плані комунікації. Незадовго після катастрофи, вранці 8 січня, посольство України в Ірані оприлюднило заяву щодо трагедії, в якій фігурувала можливість несправності двигуна літака, відкидали версію про теракт і – увага! – про ракетну атаку.

Потім цю заяву змінили й вилучили ці речі з неї. Але запитання ж не зникли. Хто дав вказівку оприлюднити таку заяву? Із ким вона погоджена? Ми маємо тримати в голові, що зовнішні відносини країни – це прямі повноваження президента. Це його пряма відповідальність, і посольства в інших країнах реалізують політику, яку формують на Банковій. Тому навіть якщо це чиясь самодіяльність, за неї несе відповідальність особисто Зеленський.

Це перший жорсткий прокол, який по суті задав тон всій історії. Вже через два дні в СБУ заявили, що версію таки розглядають. СБУ – ще одна структура, як і МЗС, яка на всіх законних підставах перебуває в зоні максимального впливу президента країни.

Це дуже жорстка суперечність, яка викликає підозри щодо мотивів української влади.

Чому в СБУ розкритикували версію про ракетний удар, якщо Україна вже мала дані від іноземних розвідок?

Тут знову питання розглядаємо як у контексті реальних рішень і дій влади, так і комунікаційних зусиль.

Вже 9 січня від західних посадовців і ЗМК почала надходити інформація, що літак збила ракета. Тим паче – ракета російського виробництва. На це іранці відповіли, що це "науково неможливо, і подібні чутки не мають сенсу". Хоча зараз ми вже знаємо, що літак таки збили.

Читайте також: Комунікаційна імпотенція Зеленського на весь світ показала цілковиту розбалансованість і некомпетентність влади

Після того, як почала з’являтися така інформація, багато хто тут в Україні почав пред’являти претензії президенту, який не поспішав визнавати інформацію, що надходила від західних партнерів. Звісно, він наразився на критику за це, і на звинувачення зокрема в боягузтві та зраді національних інтересів.

Крім того (ми пам’ятаємо, що президент перебував на кордоном і ще повернемося до цього), затримка із поверненням до України майже на добу викликала підозри, і мережею почали ширитися чутки про можливі зустрічі президента із російськими представниками, зокрема, можливо, із Сурковим. Загалом навколо цього було чимало спекуляцій.

Реакція від Зеленського надійшла вранці 10 січня. Він написав зокрема, що "версію про влучання ракети в літак не відкидаємо, але станом на сьогодні вона не є підтвердженою. Враховуючи останні заяви лідерів держав у ЗМІ, ми закликаємо всіх міжнародних партнерів – передусім уряди США, Канади та Великої Британії – надати дані та докази щодо катастрофи". Це тільки підігріло напругу всередині країни й потягло за собою звинувачення в підіграванні Іранові – союзникові Росії, з якою в нас відбувається протистояння.

Ввечері 10 січня Іран знову назвав брехнею версію про ракету.

У цьому контексті цікаво прочитати заяву Баканова, яка була оприлюднена ввечері 10 січня.

"Дійсно, версія про потрапляння ракети зенітно-ракетного комплексу "ТОР" привертає сьогодні найбільшу увагу суспільства. Однак достатньо відкрити інструкцію з експлуатації ЗРК, аби виникла низка питань, котрі потребують додаткових відповідей. Зокрема мова йде про дальність польоту ракети, нюанси щодо керування комплексом тощо. Усі питання сьогодні опрацьовуються".

Цікаво те, що до 10 січня Служба безпеки по суті зберігала мовчання, якщо не брати до уваги виcловлені 8 січня співчуття. Лише ввечері 10-го Баканов заявив про наявність версії "із ракетою", імовірно не маючи змоги ігнорувати заяви американців і канадців. А можливо, вже маючи на руках підтвердження версії про ракету, адже інформація від іноземних розвідок надійшла Україні до цієї заяви. До речі, велике питання, звідки надійшла інформація про реальну причину трагедії до керівництва країни насамперед. І чи не знала українська сторона все із самого початку.

У цій точці відбувається наступний гучний прокол. Тепер різні відомства в підпорядкуванні президента своїми заявами викликали нові серйозні суперечності.

Міністр закордонних справ Пристайко заявив про те, що Україна отримала дані від розвідок США та Великої Британії до цієї заяви СБУ. Тобто спочатку міністр каже, що Україна отримала дані від західних розвідок. При цьому дані секретні, й оприлюднювати їх влада не збиралася. А вже після цього в СБУ висловлюють сумніви щодо версії про ракетний удар, яку після визнання Іраном назвуть своєю основною.

Читайте також: Реакція на авіакатастрофу в Ірані показує, що Україна не надто змінилася з часів Чорнобиля – Портников

Не інакше, як українців і світову спільноту намагалися дурити.

І ще злободенне питання: чому в країні по суті не лишилося на місці людини, компетентної та правоможної приймати рішення щодо оборони країни в час відсутності в ній президента? Чому голова СБУ негайно не перервав відпустку у Франції та не прибув на першу нараду, яку зібрав президент?

5 січня в мережі з’явилися фото Зеленського з Оману, де він проводив відпустку. Тому виходить, що в цій ситуації шквал критики через Оман одразу перейшов а інформаційне протистояння навколо теми катастрофи.

8 січня о 08:56 (після катастрофи) за Києвом Зеленський писав, що вилітає до України, і тут з’являються перші серйозні запитання. Журналісти "Схем" заявили, що президент прилетів до України лише о 02:37 ночі 9 січня. Тобто "термінове" прибуття зайняло в нього майже добу, коли прямі перельоти до країн Близького Сходу займають три-п'ять годин. Та навіть якби і більше, це точно не займає добу.

Пізніше на нараді в Офісі президента щодо катастрофи виявилися відсутніми голова ОПУ Богдан і, увага, очільник СБУ Баканов. Його ввечері 8 січня помітили на одному французькому курорті. Вже після падіння літака.

На часкатастрофи не було в країні й голови Верховної Ради, який має перейняти на себе обов’язки президента в разі, якщо той не може їх виконувати.

***

З усього цього можна зробити висновок, що проблема влади не тільки й не стільки у комунікації. Хоча провали на цій лінії так само багато можуть сказати про загальну компетентність. Жахливо, коли влада не може налаштувати роботу так, щоб різні відомства тримали одну лінію і не суперечили самі собі. Найбільша проблема в тому, що відбувається в тіні та на рівні публічного керування державою.

Ще вона полягає в тому, що хтось некомпетентний та не сприймає серйозно тих повноважень, якими був наділений. У країні, яка у стані фактичної війни й загалом перебуває у складному становищі, верхівка не готова на час виконання державних повноважень відмовлятися від відпусток у куршевелях. Від українців вимагають терпіння та затягнутих пасків, але можновладці не готові хоча б тимчасово змінити свій спосіб життя на такий, який бодай трохи відповідав станові їхньої країни. І це стосується не лише теперішніх, але й попередників.

Загалом кризовий іспит Україна в особі свого керівництва саме на міжнародній арені безнадійно провалила. Лишається питання, чи внутрішній споживач театрального світобачення "Слуги народу" проковтне цю історію без болю в горлі.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube