Зновe про відновлення справедливості в медіапросторі.

Говорячи про це, слід пам'ятати, що в дев'яностих відбулася підміна понять. Причому придумано було круто й нахабно, а здійснено тихо й упевнено. Замість платити роялті авторам на радіо й телебаченні почали вимагати платню за ротації (а й правда – нащо платити, якщо можна самим знімати платню?) І хто не згоден був – обзивали "неформатом", чинили перепони й усіляко обпльовували й принижували (до речі, приниження – штатний прийом усілякого корупціонера).

В усьому світі платня за ротації вважається корупційним діянням, а в нас і дотепер – офіційно – гордо й пихато. Існують, звичайно, рекламні ролики фірм грамзапису, але то виняток із правил. Зрозуміло, що за такого стану речей, який склався в нас, вигравати завжди буде той, у кого бабла більше. В конкретному випадкові – українські виконавці завжди програватимуть російським, бо там на ринку грошова маса більше.

Так що корінь зла тут – у корупції мас-медіа й платні за ротації. Причому – як у державних, так і приватних радіостанціях і телеканалах.
Можна заборонити російський контент, але якщо не змінити самих правил гри (ротації замість, хе-хе, роялті) він буде вперто повертатися, іще й з помпою й ореолом "мученика" у сяйві "відновлення справедливості".

Якщо ж раптом (уявімо!) справедливість повертається й система авторського права, корупційна й незрозуміла, з непрозорими тендерами в ДААСПі і хронічною невиплатою гонорарів, раптом почне працювати як слід – кожному медійникові буде вигідно заповнювати саме українським контентом ефір, бо це дешевше. Тому, що платити закордонному виконавцеві завжди слід більше. Тут не лише протекціонізм, а й банківські реалії.

Тож вирішення цього питання, на мою думку, цілком може бути здійснене без галасу й пилу в одній лише юридичній площині. І я вірю, що колись таки це буде зроблено.