Звернення Кравчука до президента Порошенка підтримати зараз Кабмін Яценюка - це хапання за соломинку. Думаю, що Леонід Макарович насправді радить шукати там, де світло, а не там, де ми втратили.

Нещодавно мій колега по бізнесу "оптимістично" зауважив: "Ситуація у нас і при цьому Кабміні сильно не міняється, було погано і погано залишилося. Правда, тепер ми переживаємо зовсім іншу кризу. Вже всім зрозуміло, що якщо криза 2008-2009 років вдарила нас по голові, то ця - повільна, повзуча, буде довго і сильно душити. У минулому 2015 році ми начебто міцно лягли на дно, мовляв, ось-ось відтскочим. Але ні, зараз знову починається наступний виток девальвації, і знову глибоко заляжем на дно. І якщо попередня криза була про гроші, то ця буде про безробіття".

Сперечатися з ним не став. Заробітки різко скоротилися, а споживання або рітейл (роздрібна торгівля) просто у великому мінусі. Народ зажався і чогось чекає. Дивиться по сторонах... Дійшло! І це ще не вечір. Згадайте, нам обіцяли глава НБУ і міністри фінансово-економічного блоку і в 2016 році мінімум двозначну цифру інфляції. Тепер уявіть величезну масу людей, які проживають трохи вище мінімального прожиткового мінімуму. Вони ж з бідних підуть туди, в зростаючий прошарок жебраків.

Не позаздриш в ці дні і нашим підприємцям. Споживчий попит обвалюється. Прибуток продовжує швидко танути без будь-яких ознак поліпшення стану справ в економіці України, а відсутність незалежного суду, рейдерство, недіючі закони, груба сила замість бізнес-етики, протистояння влади і опозиції - це те, що сьогодні формує у наших бізнесменів готовність у будь-який момент зірватися і бігти з країни. При цьому оплата тарифів природних монополій йде швидше фінансових результатів компаній, й інше, інше. І незрозуміло, хто зможе зупинити таке нездорове функціонування української економіки, у кого компетенції вистачить?

Проте в цей же час глава уряду Яценюк із завидною завзятістю не залишає спроб заспокоїти населення. Ну, робота така. В держсекторі, як відомо, головне не результат, головне - процес. Так, робота прем'єр-міністром виконувалася, можна активістам "Народного фронту" поставити "галочку". А який був результат? Це вже інше питання. Хоча, в принципі, за більш ніж 20 років сучасної економічної моделі в нашій країні зруйновано сотні і сотні промислових підприємств та науково-дослідних інститутів. На місці виробничих цехів і наукових центрів піднялися торговельно-розважальні комплекси і речові ринки. Знищено десятки тисяч висококваліфікованих робочих місць. І де тепер звільнені унікальні фахівці, наприклад, того ж київського заводу "Арсенал" або дніпропетровського КБ "Південне"?

Адже ці підприємства - гордість і слава України. І, відверто кажучи, нинішньому складу Кабміну які потрібні підприємства і фахівці? Розумію, питання риторичне, і проблеми у нас вже набагато складніші. Ми, експерти та підприємці, готові вносити конструктивні пропозиції на розгляд уряду і Верховної Ради, але поки, на жаль, все це без толку. Як і раніше, Кабмін з НБУ продовжують послаблювати гривню, що є для нашої економіки міною уповільненої дії.

Але от коли підприємства малого і середнього бізнесу почнуть масово банкрутувати і закриватися, а працівники з фахівцями будуть потрапляти на вулицю, і у них не буде іншого виходу, крім як займатися на "чорному" ринку праці чим завгодно і чим попало, або йти на біржу праці і отримувати там хоч якісь копійки, от тоді, думаю, Арсеній Петрович з депутатами "Народного фронту" схаменуться. І ці страхи вже найближчого майбутнього. Правда, неясно, наскільки влада буде чи не буде готова до такого розвитку ситуації.

На жаль, чим більше влада себе хвалить, тим більш очевидним стає той факт, що населенню в 2016 році доведеться ще тугіше затягувати пояси. І невідомо, кому буде болючіше - бюджетникам чи тим, хто звик так чи інакше користуватися іноземною валютою. Адже подальше падіння гривні неминуче призводить до необхідності стрімко скорочувати розміри доплат в інвалюті (у конвертах). Але оскільки бюджетників у нас незрівнянно більше і реальних загроз від їхніх протестних настроїв значно більше, то гривні, безумовно, доведеться падати і падати. Відповідно, різко загострюватиметься ситуація на українському ринку праці.

Тим часом українська економіка падає, процес триває вже два роки поспіль. При таких антирекордних рівнях падіння ВВП, в принципі, вже не потрібно великих шоків, щоб штовхнути макроекономічні показники ще набагато нижче. Про це прекрасно знають і керівництво НБУ, і Кабінет міністрів, але вони самі загнали себе в кут. Вони весь час виступають з оптимістичними прогнозами, однак насправді все виходить з точністю до навпаки. Думаю, і це ще не вечір, у нас в 2016 році значно додасться рівень бідності.

До всього цього тепер українські підприємства ще більше будуть страждати від технологічного відставання, що позначиться на якості нашої обороноздатності та конкурентоспроможності на європейських ринках. Адже девальвація гривні все більше ускладнює покупку нових технологій і сучасного обладнання з метою модернізації українських підприємств. І як наслідок - прямі інвестиції вже фактично на нулі, а також швидко скорочуються доходи і зарплати.

І, звичайно, головне питання, як Яценюк, якщо залишиться прем'єр-міністром, буде вирішувати створені цим же урядом проблеми? Виходячи з його попередніх дій, може бути тільки три варіанти: 1) збільшити податки, 2) скоротити соціальні витрати або 3) ще більше наростити держборг. Замкнуте коло.

Ось чому потрібні структурні реформи, зокрема пенсійна реформа, а бюджет після відставки Кабміну Яценюка треба перегрупувати і зосередити на інвестиційних напрямах з максимальною підтримкою українського бізнесу. В такі кризові періоди важливо не "закручувати гайки", а давати підприємцям на всіх ринках більше свободи і стимулів. Особливо зараз, коли в країні вже немає іншої творчої і рушійної сили, здатної вивести Україну з цієї важкої економічної кризи.

Тому максимум довіри тим, хто займається бізнесом, хто кує ВВП країни. Підприємці знову, як в 90-ті роки, повинні стати сильнішими за чиновників. І, як тоді, взяти в свої руки ініціативу щодо проведення структурних реформ. Але перш ніж приймати рішення стосовно виведення економіки з цієї важкої кризи після 16 лютого, важливо розібратися, куди ж втягнув нас Кабмін Яценюка. Отже, на першому етапі, як відомо, в Україні почалася фінансова криза, потім другий етап - рецесія.

Пам'ятаю, як до хрипоти сперечалися з колегами, чи вдасться Арсенію Петровичу обрушити економіку в рецесію? Тоді чимало підприємців мені говорили, що не буде рецесії, мовляв, все обмежиться фінансовими потрясіннями (нехай навіть дуже важкими), неможливо так швидко перекинути кризу на реальний сектор економіки. А Кабмін зумів, причому якось так швидко перекинув це все на реальний сектор. І також з'ясувалося, що за минулі два останніх роки економіки інших країн не падали зовсім, хай у них уповільнення темпів зростання, але головне - їхні ВВП не падали до мінус 10%, як у нас. Думаю, зараз важливо усвідомити вже іншим людям, чому так сталося і що їм потрібно робити. Тільки б не допустити третього етапу падіння вниз.