Політична криза робить дострокові вибори все більш реальними. На політичному порядку денному країни це питання N2 - після питання про відставку Арсенія Яценюка і переформатування Кабміну.

Проте сам факт дострокових виборів не гарантує позитивних змін. Зараз існує велика загроза, що наступні парламентські вибори, а особливо дострокові, пройдуть за чинним виборчим законодавством. Тобто, половина депутатів буде обрана за закритими партійними списками, на формування яких суспільство не має впливу, друга половина "пройде" за мажоритаркою, де результативність виборчої кампанії часто залежить від бюджету кандидата і тісноти співпраці з владою (адмінресурсу).

В такому випадку якість українського парламенту жодним чином не зміниться. Партійні лідери заведуть за партійними списками тих, кого хочуть завести, тобто, лояльних до себе, а не до виборців, кандидатів. Під парасолькою рейтингів заховаються умовні любі друзі партійних лідерів, спонсори тощо. Мажоритарка теж передбачувана: на півдні та сході традиційно пройдуть "міцні господарники" - колишні регіонали різних мастей та під різними брендами, на заході, півночі і в центрі скоріш за все більшість голосів наберуть кандидати від партії влади.

Але в цілому нічого не зміниться - ні правила гри, ні, за великим рахунком, склад парламенту.

Тому зараз ставлення до зміни виборчого законодавства стане визначальним маркером прихильності політичних сил до оновлення системи і перезавантаження процесу реформ. Чим довше відкладається прийняття нового закону, тим більш очевидним стає небажання еліт змінювати наявну ситуацію в країні. Особливо зважаючи на те, що необхідність вдосконалення виборчого законодавства була прописана у коаліційній угоді.

Тобто, голоси для прийняття відповідного законопроекту в парламенті є, принаймні формально. Тут багато залежить від політичної волі. Всі, хто декларував відданість реформам, мають можливість продемонструвати це своїми діями.

До речі, просування змін є завданням і для нових рейтингових гравців - для Саакашвілі, якому вже нема сенсу приховувати свої плани щодо створення нової політсили та походу "на Верховну Раду", для Дмитра Яроша, який, ймовірно, також має відповідні політичні амбіції. Для "нової" опозиції - "Батьківщини", "Самопомочі" це також шанс проявити себе. Велику роль відіграватиме і громадськість, яка за допомогою суспільного резонансу створить умови, коли передвиборча партійна гра в наперстки стане неможливою. Вже зараз слід давати чіткий сигнал чинним і потенційним народним обранцям: не підтримуєш зміни до виборчого законодавства - не отримуєш голоси на виборах.

І щодо альтернатив нинішній виборчій системі. Наразі у ВР зареєстровано три законопроекти - 1068 (Юрій Мірошниченко), 1068-1 (Юлія Тимошенко та група депутатів з "Батьківщини"), 1068-2 (Віктор Чумак, Наталія Новак та інші). Найближче до реалізації принципу відкритих списків проект 1068-2, проте його автори пропонують складну систему квот, тому цей проект потребує доопрацювання і адаптації. Проект 1068-1 умовно прописує систему відкритих списків, але залишає великий простір для маніпуляцій партійному керівництву. Тобто, окрім самої ідеї зміни виборчого законодавства, необхідно також розробити новий або удосконалити вже наявні проекти, інакше все знову може перетворитися на дешевий популізм, який обійдеться країні дуже дорого.

Отже, якщо українська нація хоче не просто випустити пару на чергових перевиборах, а змінити якість свого головного представницького органу, то усі зацікавлені в цьому громадські активісти, публічні інтелектуали, експерти та політики мають вимагати зміни виборчих правил, повинно вийти.