Мешканці Донецької та Луганської областей, які раніше втекли з Донбасу від війни в інші регіони України або за кордон, часто говорять, що хочуть повернутися додому, причому навіть у нинішніх нестабільних умовах. Більше того - багато хто повертається. Про це у своєму блозі на сайті  "Новое время" пише економіст, демограф і соціолог Елла Лыбанова.

Чесно кажучи, на сьогодні на місці влади я б намагалася утримати людей від такого кроку. По-перше, це небезпечно, особливо для людей з маленькими дітьми. По-друге, для початку потрібно відновити інфраструктуру. Крім того, слід намагатися допомагати з відкриттям бізнесу, щоб з'являлися робочі місця.

Люди повертаються в Донбас не просто так - вони повертаються тому, що не можуть влаштуватися тут. Вони повертаються тому, що у них немає житла, роботи тощо. Залагодити це питання на місці неможливо. Безкоштовного житла в країні немає. Якщо якась районна адміністрація каже, що у неї є черга з 100-200 тис. людей без житла, то хіба вона може відсунути їх і віддати перевагу прибульцям? У цьому теж справедливості немає. Не можна протиставляти одні верстви населення іншим і провокувати тим самим зростання соціальної напруги.

Тому якщо є економічні можливості, то потрібно намагатися налагодити життя в постраждалих від війни районах, щоб люди могли повернутися додому. Інше питання, чи є вони у нас? Поки житло відновлюється переважно місцевими зусиллями. Трохи допомагають міжнародні структури, громадські організації та волонтери з тим, щоб налагодити комунікації, відремонтувати дороги, житло тощо.

Які джерела фінансування відновлення Донбасу можна використовувати? По-перше, це державний бюджет. Він може і повинен використовуватися з цією метою. По-друге, кошти міжнародних благодійних організацій та українських благодійників. Якщо налагодити громадський контроль над витратою коштів, щоб гроші не витрачалися даремно і спрямовувалися на фінансування вкрай необхідних завдань, то в цьому був би сенс.